Михайлов Микола Федорович

Михайлов Микола Федорович
Народився3 грудня 1902(1902-12-03)[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Гдовський повітd, Санкт-Петербурзька губернія, Російська імперія
Помер1969 Редагувати інформацію у Вікіданих
Ленінград, РРФСР, СРСР
Країна Російська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
 СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьактор
Alma materРосійський державний інститут сценічних мистецтв Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладВеликий драматичний театр, Ленінградський ТЮГ, Новосибірський ТЮГ,
«Червоний факел»
Нагороди
Народний артист РРФСР Заслужений артист РРФСР
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Михайлов.
Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Михайлов Микола.

Микола Федорович Михайлов (нар. 20 листопада (3) грудня 1902, село Лужніци, Санкт-Петербурзька губернія — пом. 1969, Ленінград) — радянський театральний актор, режисер і педагог, народний артист РРФСР.

Біографія

Микола Федорович Михайлов народився 20 ноября (3) грудня 1902 року в селі Лужніци Петербурзької губернії. У 1919—1921 роках навчався в Санкт-Петербурзькому (Ленінградському) інституті шляхів сполучення.

У 1920—1925 роках був актором Великого драматичного театру в Петрограді. У 1924—1926 роках навчався в Інституті сценічних мистецтв у Петрограді.

У 1925—1930 роках грав у Ленінградському ТЮГу (зараз Театр юних глядачів імені Брянцева). У 1930 році в групі з п'яти добровольців-тюгівців (Агаронова, Воронкова, Стратілатов, Мокшанов і Михайлов) поїхав до Новосибірська організовувати Крайовий Західно-Сибірський дитячий театр. У 1935—1938 роках працював художнім керівником створеного Новосибірського ТЮГу (зараз Глобус), вважається засновником театру.

У 1932 році організував Ленінградський обласний дитячий театр.

У 1938—1966 роках був актором і режисером Новосибірського державного академічного театру «Червоний факел». У 1945—1948 роках — головний режисер театру «Червоний факел» та художній керівник Новосибірського театрального училища.

У 1966—1969 роках викладав у рідному Ленінградському державному інституті сценічного мистецтва і грав у Великому драматичному театрі в Ленінграді.

Знімався в кіно («Ми з Семиріччя», 1958).

Помер у 1969 році, похований на Північному кладовищі Санкт-Петербурга разом з дружиною Оленою Агароновою.

Родина

Нагороди та премії

  • Заслужений артист РРФСР (16.05.1945).
  • Народний артист РРФСР (5.11.1953).

Роботи в театрі

Актор

Режисер

Новосибірський ТЮГ

  • 1930 — «Гвинтівка № 492116» Олександра Крона
    • «Тимошкін рудник»[2]
  • 1931 — «Аул Гідже» Миколи Шестакова
    • «Бойове ланка» Якова Задихіна
  • 1931 — «Ми та інші» Л. Бочина
  • 1932 — «Молодий пласт» Л. Бочина
  • 1936 — «Музыкантская команда» Д. Деля
    • «Синій птах» М. Метерлінка
  • 1937 — «Серьожа Стрільцов» В. Любимової
    • «Дубровський» М. Каткова за повістю Олександра Пушкіна
  • 1938 — «Арсен» С. Шаншіашвілі
    • «Правда» Олександра Корнійчука

«Червоний факел»

  • 1940 — «Одруження Фігаро» Бомарше
  • 1947 — «Російське питання» К. Симонова
  • 1948 — «Остання жертва» О. Островського
  • 1950 — «Два табори» Л. Якобсона
  • 1953 — «Не називаючи прізвищ» Мінко
  • 1954 — «Світла» В. Лаврентьєва
  • 1956 — «Іван Буданцев» В. Лаврентьєва
  • 1957 — «Оптимістична трагедія» Вс. Вишневського
  • 1959 — «Битва в дорозі» Г. Ніколаєвої

Пам'ять

  • Меморіальна дошка в Новосибірську, за місцем його проживання. Розміщена на житловому будинку по Радянській вулиці, 20 з боку вулиці Орджонікідзе.

Література

  • История города: Новониколаевск-Новосибирск (исторические очерки). T. I. Новосибирск, 2005. Издательский дом «Историческое наследие Сибири». С. 649—722.

Примітки

  1. ↑ Историческая энциклопедия Сибири / под ред. В. А. Ламин — Новосибирск: 2009. — ISBN 5-8402-0230-4
  2. ↑ Дух истории в живом диалоге. Ведомости Заксобрания Новосибирской области. Процитовано 29 січня 2017.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)

Посилання