|
Михайличенко Митрофан Іванович
Митрофан Іванович Михайличенко (1871[1], с. Уразово, Валуйський повіт, Білгородська губернія — ?, після 1917) — депутат Державної думи І скликання від Катеринославської губернії, рудничний слюсар. БіографіяУкраїнець. Селянин села Уразово Валуйського повіту[2] Білгородської губернії. Закінчив земську школу. В юності служив в економіях наймитом і конторником. Потім став шахтарем, а пізніше десятником на Щербинівському руднику. Перейшов на роботу слюсарем на Вознесенському руднику в Старо-Михайлівській волості Бахмутського повіту[3]. У 1905 став широко відомий як агітатор у Юзівському окрузі. Голова на робочих зборах та ведучий на мітингах. Був побитий чорносотенцями. Член РСДРП. У Державній Думі 
Він також виступив із питання про політичну амністію, з приводу декларації Ради міністрів, про скасування смертної кари, про Селянський союз. Громадськість Михайличенка розглядала як керівника групи робітників у Думі, саме йому мітинги спрямовують телеграми підтримки[4]. Журналісти називають його «відомий всій Росії соціал-демократ»[5], «вождь цієї [робочої] групи»[6]. У травні 1906 р. з ним спеціально зустрівся В. І. Ульянов (Ленін), щоб з'ясувати настрої та позиції думських депутатів-робітників[7]. Під час роботи 1-ої Думи виступав у будинку графині Паніної на обговоренні доповіді депутата Огороднікова. У дебатах з цієї доповіді разом із ним брав участь під ім'ям Карпова лідер більшовиків Ленін[8]. Виборзьке звернення10 липня 1906 року у м. Виборзі підписав «Виборзьке звернення» і звинувачувався у підписанні звернення за ст. 129, ч. 1, п. п. 51 і 3 Кримінального Уложення[3]. Крім того, взимку 1907 року був звинувачений в усному роз'ясненні робітникам Петрівських заводів у Бахмутському повіті Виборзького звернення і в підбурюванні їх до непокори законам[9]. Переховувався від поліції. У середині серпня 1912 був заарештований на Бакинських нафтових промислах[10]. Крім підписання Виборзького звернення та агітації за нього йому ставилося у провину також підписання звернення чотирнадцяти членів 1-ї Державної Думи соціал-демократів до всіх робітників Росії, надруковане в «Кур'єрі». Був підданий попередньому арешту[11]. 11 листопада 1913 року справу Михайличенка було розглянуто у Бахмуті на виїзній сесії харківської судової палати. Він звинувачувався за 128 та 129 статтями Кримінального кодексу. Судова палата виправдала його за обвинуваченням за 128 статтею, але визнала винним за 129 ст. (поширення виборзького та інших звернень) і засудила до 8 місяців арешту у фортеці. Захисником колишнього депутата був харківський адвокат А. А.Піддубний[12]. За повідомленням тієї ж газети «Ранок», 19 січня 1913 року відбувся повторний суд над Михайличенком, і він був засуджений судовою палатою до ув'язнення у фортецю на три роки[13]. Однак 12 травня 1913 року Михайличенка було звільнено, і в Бахмуті відбулися його урочисті проводи за участю молоді, робітників та демократично налаштованої інтелігенції. Колишньому депутату піднесли букет живих квітів. Михайличенко у слові у відповідь повідомив, що в Бахмутській в'язниці перебуває близько 50 робітників Петрівських заводів, заарештованих під час страйку. У серпні 1917 року брав участь у Державній нараді у Москві, не підтримував політику більшовиків[14]. Подальша доля невідома. У спогадах сучасниківУ грудні 1906 року права газета «Кіевлянинъ» писала, що у Верхньодніпровському повіті :
Інакше згадував Михайличенко першодумець, кадет князь В. А. Оболенський :
Література
Примітки
|
||||||||||||||||||||||||||||
