Мирчук Денис Віталійович

Мирчук Денис Віталійович
 Солдат
Загальна інформація
Народження17 серпня 1995(1995-08-17)
Радівці
Смерть16 серпня 2014(2014-08-16) (18 років)
Красне
Військова служба
Роки служби2013—2014
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗСЗСУ Збройні сили
Рід військ Десантні війська
Формування
 80 ОАеМБр
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Пам'ятний знак «За воїнську доблесть» (Міністерство оборони України)
Пам'ятний знак «За воїнську доблесть» (Міністерство оборони України)
Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту»
Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту»
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мірчук.

Дени́с Віта́лійович Мирчу́к (17 серпня 1995(19950817) — 16 серпня 2014) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Життєвий шлях

Народився 1995 року в селі Радівці (Деражнянський район, Хмельницька область). Навчався в Радовецькій середній школі, полюбляв змалечку риболовлю. Добре плавав, господарював з конем, прислужував у церкві. Після закінчення 9 класів 2010 року поступив до Барського професійно-будівельного ліцею, закінчив 2013-го — муляр-монтажник залізобетонних конструкцій та електрозварювальник ручного зварювання.

З 16 вересня 2013-го служив за контрактом, навідник 80-ї окремої аеромобільної бригади. Здійснив 12 стрибків з парашутом. До зони бойових дій прибув 8 квітня 2014-го, перший бій прийняв із спецпідрозділом «Альфа» 13 квітня під Луганськом. По тому десантна рота, в якій служив Денис, висунулась до околиць Слов'янська. Брав участь у відвойовуванні блокпостів та населених пунктів від незаконних збройних формувань. На тих позиціях поблизу Слов'янська перебували до 10 червня. 13 червня у складі бригади переведений до Луганського аеропорту; охороняли аеропорт і прилеглі території. Визволяв Георгіївку, здійснили рейд і дійшли до околиць Антрациту.

Загинув під час обстрілу терористами села Красне Краснодонського району Луганської області 16 серпня 2014 року з РСЗВ «Град». Тоді ж при виході з оточення загинули Тарас Кулєба, Ігор Добровольський, Артур Лі, Владислав Муравйов, Іван Пасевич, Назар Пеприк, Олег Тюріков, Олександр Філь, Денис Часовий.

Без Дениса лишились батько Віталій Борисович, мама Тетяна Петрівна, брат й сестра Наталія, кохана дівчина Алла.

Похований в селі Радівці 20 серпня 2014 року. В останню дорогу проводили сотні земляків. Поховали Дениса з почесною вартою, оркестром та пострілами в повітря.

Нагороди та вшанування

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений

  • орденом «За мужність» III ступеня (14.3.2015, посмертно)
  • нагрудним знаком «За оборону Луганського аеропорту» (посмертно)
  • пам'ятним знаком «За воїнську доблесть».
  • 16 жовтня 2015 року у селі Радівці на фасаді будівлі навчально-виховного комплексу, де навчався Денис Мирчук, йому відкрито меморіальну дошку[1].
  • Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 2, ряд 9, місце 29.
  • Вшановується 16 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії[2]

Примітки

  1. ↑ Мирчук Денис Віталійович
  2. ↑ Герої не вмирають, вони назавжди залишаються в наших серцях! В Міноборони вшанували загиблих захисників

Джерела