|
Мирович Василь Якович
Мирович Василь Якович (нар. 1740 — пом. 15 вересня 1764) — підпоручник 25-го Смоленського піхотного полку, що спробував звільнити ув'язненого в Шліссельбурзькій фортеці колишнього імператора Івана Антоновича і звести його на російський престол, втім затія кінчилась невдачею. По велінню Катерини II Мировича прилюдно стратили. ЖиттєписПоходженняДід Василя, Федір Іванович, був генеральним бунчужним в гетьмана Івана Мазепи й залишився з ним до кінця, а відтак емігрував. Його діти Петро та Яків з матір'ю Ганною Полуботок жили до 1723 у сім'ї дядька, пізніше в Санкт-Петербурзі, а по його смерті — «на наемных разных квартерах». Пів року вчились в академії, але через скруту покинули навчання. Згодом Яків став секретарем графа Антонія Потоцького, литовського посла в Росії. Разом з ним він їздив 1731 р. до Польщі, де навідав батька. В 1375 Я. Мировича призначили воєводою в Кузнецьку Сибірської губернії[1]. «Шлиссельбургская нелепа»У липні 1764 року Мирович, будучи офіцером караульної команди в Шліссельбурзькій фортеці, намагався здійснити палацовий переворот з метою скинення з престолу Катерини ІІ і проголошення імператором Івана VI Антоновича. Спроба перевороту, можливо, була спричинена прагненням Мировича, посадивши на престол Івана VI, який перебував в ув'язненні у фортеці, домогтися розширення політичної автономії України. Уночі проти 5 липня 1764 року група солдатів на чолі з Мировичем захопила фортецю. Однак на цей час офіцери внутрішньої варти, відповідно до інструкції Катерини II, вже вбили Івана VI. СтратаМировича заарештували і за вироком Сенату 15 вересня 1764 стратили у Петербурзі. У літературі
Джерела
Посилання
Примітки
|
||||||||||||||||
