|
Минтус Людмила Миколаївна
Людмила Миколаївна Минтус (24 березня 1959, с. Слобідка, Талалаївський (нині Прилуцький) район, Чернігівська обл.) — майстриня художнього ткацтва, носій елемента національної культурної спадщини «Кролевецьке переборне ткацтво», педагогиня. Член Національної спілки майстрів народного мистецтва України (2006). Заслужений майстер народної творчості України (2024). Біографія1976 року з відзнакою закінчила Кролевецьке профтехучилище художнього ткацтва (майстер Срібранець Валентина Миколаївна, викладач Соловйова Олександра Федорівна), почала працювати на Кролевецькій фабриці художнього ткацтва. З 1979 року працює майстром виробничого навчання ткацького відділу Кролевецького професійного училища. 1985 року заочно закінчила Херсонський індустріальний інститут (нині — Херсонський національний технічний університет) за спеціальністю інженер-технолог ткацтва. Виховала понад дві тисячі учнів[1]. Майстриня популяризує кролевецьке ткацтво: проводить майстер-класи, бере участь у просвітницьких заходах, наукових конференціях з питань дослідження переборного ткацтва, збереження традиційних ремесел[2][3]. Член Національної спілки майстрів народного мистецтва України (2006), бере участь у роботі Сумського обласного осередку НСМНМУ, проводить майстер-класи в Музеї Кролевецького ткацтва. Учасниця обласних, всеукраїнських та міжнародних виставок народного та декоративно-ужиткового мистецтва[4]. Постійна учасниця Міжнародного літературно-мистецького фестивалю «Кролевецькі рушники», удостоєна звання «Берегиня — 2012»[5]. Щорічно з 2003 року бере участь у Всеукраїнському семінарі-практикумі з питань символіки та семантики в українській культурі «Зрима пісня України» (Одеса). 2021 року презентувала автентичні рушники в Міжнародному культурно-соціальному проєкті «Таємниці України для тебе»[6]. У жовтні 2022 року в Музеї Кролевецького ткацтва відбулася персональна виставка Людмили Минтус. Роботи мисткині зберігаються у Музеї кролевецького ткацтва, Національному музеї народної архітектури та побуту України (Київ), приватних колекціях. ТворчістьДосконало володіє всіма техніками ручного переборного ткацтва. Створює унікальні рушники: на білому фоні між густо-червоними смугами витканий орнамент, в якому за допомогою усталених умовних знаків відбивається навколишній світ (вода, земля, небо, вогонь). У орнаментованих полосах зображені восьмипелюсткові квіти — символи Сонця, трикутники — символи чоловічого та жіночого начала, ромбічні знаки — символи родючості Землі, хрести, крапки тощо[7]. Серед робіт майстрині — серветки, скатертини, божники (рушники на ікони), панно, доріжки, сорочки й сукні, всілякі аксесуари з неповторним кролевецьким орнаментом. Панно, виготовлене Людмилою Минкус, прикрашає штаб-квартиру ООН[8]. У творчому доробку є полотна, присвячені Т. Г. Шевченку, Україні, Сумщині, Кролевеччині, добірка ексклюзивних панно з портретами відомих особистостей[9]. ВідзнакиНеодноразово нагороджена грамотами та дипломами за високу професійну майстерність, вагомий внесок у збереження та відродження українського ужиткового мистецтва Міністерства освіти і науки України, грамотами та подяками голови Сумської обласної державної адміністрації, Департаменту освіти Сумської обласної державної адміністрації, голови Кролевецької районної державної адміністрації, Кролевецького міського голови, а також від Національної спілки майстрів народного мистецтва України та Державного професійно-навчального закладу «Кролевецьке вище професійне училище». 2019 року отримала стипендію голови Сумської обласної державної адміністрації[8]. 2023 року міжнародна культурна організація World Masters Committee (м. Сеул, Республіка Корея) присвоїла Людмилі Минтус звання «Світовий майстер 2023» (номінація «ручне переборне ткацтво»)[10]. 2024 року майстриня отримала почесне звання «Заслужений майстер народної творчості України»[11]. Вибрані твориСкатертина «Кролевецька» (1980); рушники: «Весільний» (1979), «Берегиня» (1983), «Калина» (2000), «Відродження» (2006), «Сувенірний» (2007), «Щедра земля» (2009), «Україна» (2010), «На гостини» (2012), «Дерево роду» (2014), «Оберіг», «На щастя» (обидва — 2016), «Відродження» (2019), «Під старину» (2020), «Дружба народів» (2022), «Ювілейний» (2023); панно: «Мальви» (1993), «Несе Галя воду» (2003), «Герб Кролевця» (2008) та інші. Див. такожПримітки
Джерела
|
||||||||||||||||||||||||
