Микитенко Юрій Олегович

Юрій Олегович Микитенко

Юрко Микитенко, грудень 2024 р.
 Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився29 серпня 1962(1962-08-29) (62 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Київ, Українська РСР, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
КраїнаСРСР СРСР, Україна Україна
Національністьукраїнець
Діяльністьжурналіст Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materФілологічний факультет Київського університету[d] (1984) Редагувати інформацію у Вікіданих
ГалузьЛітературознавство
ЗакладІнститут літератури імені Тараса Шевченка НАН України
Всесвіт Редагувати інформацію у Вікіданих
ПосадаГоловний редактор журналу «Всесвіт»
Науковий ступінькандидат філологічних наук (1987) і доктор філософії (1997)
БатькоМикитенко Олег Іванович Редагувати інформацію у Вікіданих
Брати, сестриМикитенко Євген Олегович Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Заслужений журналіст України
Заслужений журналіст України
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Микитенко.

Юрій Олегович Микитенко (29 серпня 1962, Київ) — український літературознавець, журналіст, поет і перекладач, кандидат філологічних наук (1987), доктор філософії (1997). Заслужений журналіст України (2013).

Біографія

Народився 29 серпня 1962 року в Києві.

Навчався на філологічному факультеті Київського університету (1979—1984) за фахом «Українська та новогрецька мови й література». Закінчив аспірантуру Інституту світової літератури імені О. М. Горького АН СРСР (Москва, 1984—1987), докторантуру Українського вільного університету (Мюнхен, 1994—1997).

У 1987—2000 рр. — науковий працівник, старший науковий співробітник відділу теорії літератури та відділу української літератури XIX — початку XX ст., Інституту літератури імені Тараса Шевченка НАНУ.

У 1990—1992 рр. — запрошений професор Йоркського університету (Торонто), запрошений дослідник Гарвардського університету (Кембридж, штат Массачусетс).

У 1997—1998 рр. — головний редактор загальноукраїнської громадсько-політичної газети «Столиця».

1998—1999 — головний редактор журналу Міжнародного фонду «Відродження» «Відкритий світ».

1998—1999 — 1-й заступник головного редактора незалежного громадсько-політичного тижневика «Час».

1999—2002 — головний редактор тижневика «Влада і політика» (найвища нагорода в галузі ЗМІ «Золоте перо» за кращу суспільно-політичну газету 2000 р.), яка входила до медіа-групи «Журнал „Президент“».

Від 2002 — редактор відділу, заступник головного редактора, головний редактор, шеф-редактор журналу «Всесвіт», голова Редколегії, президент ТОВ "Журнал «Всесвіт».[1]

2003 — науковий редактор Енциклопедії Української Діяспори (м. Чикаго, США).

У 2004—2005 рр. висвітлював події Помаранчевої революції для країн Близького Сходу як кореспондент-аналітик сирійської інформаційної агенції САНА. Співпрацював з київським бюро американської PR-агенції The Willard Group[2]

2015 — Співзасновник і співредактор (разом із Ю. Штепою) повноколірного великоформатного урбаністичного журналу українською мовою «ІнСіті Джорнал» («InCity Journal»).[3]

Володіє англійською, новогрецькою, слов'янськими мовами.

Родина

Син літературознавця Олега Микитенка, брат дипломата Євгена Микитенка, онук письменника і драматурга Івана Микитенка.[4]

Дружина — Світлана Юріївна Шліпченко, 1962 р.н. Науковець в галузі урбаністичних студій та філософії архітектури.

Син — Тарас Юрійович Микитенко (1985—2017), 2-й секретар МЗС України, лейтенант Житомирської ДШБ ЗСУ.

Громадська діяльність

Експерт Всеукраїнського рейтингу «Книжка року». Член Національної спілки журналістів України. Член Міжнародної організації україністів, Історико-літературного товариства Андрія Білецького. Керівник Благодійного фонду захисту і розвитку українського художнього перекладу.[5]

Творчість

Автор книг:

  • «Антична спадщина і становлення нової української літератури» (1991),
  • «Від „Слова“ до „Іліади“: Петро Ніщинський — перекладач» (1994).
  • «Сяйво Гіппокрени. (З історії й типології українсько-грецьких літературних зв'язків)». За ред. Чл.-кор. НАН України Т.Гундорової. — К., 2008 р.
  • «Ілюмінації». Вибрані поезії. К., 2022.

Нагороди

Примітки

  1. ↑ [1]
  2. ↑ The Willard Group
  3. ↑ ІнСіті Джорнал
  4. ↑ Антоніна Корінь, співробітник літературно-меморіального музею І. К. Карпенка-Карого, член Національної спілки письменників України. Микитенко був людиною, створеною для успіху. Кіровоградська правда, №93, 7.09.2012. Архів оригіналу за 9 листопада 2013. Процитовано 9 листопада 2013.
  5. ↑ Благодійний фонд захисту і розвитку українського художнього перекладу. Архів оригіналу за 9 листопада 2013. Процитовано 9 листопада 2013.
  6. ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 319/2013 «Про відзначення державними нагородами України»

Джерела