Мигаль Тарас Степанович
Тарас Степанович Мигаль (19 липня 1920, с. Русів, нині Івано-Франківської області — 13 серпня 1982) — радянський письменник і публіцист. Член Спілки письменників СРСР (з 1963). Короткий життєписНародився у селі Русів (нині Івано-Франківської області, Україна). Батько — учитель. Хрещеним батьком (нанашком) Тараса був Василь Стефаник, який родом також із Русова. Навчався в Коломийській гімназії[якій?]. Літературну діяльність почав у 1940. За німецької окупації навчався в медичному інституті у Львові. Після заслання в Сибір і повернення до Львова у 1946 році писав памфлети, в яких критикував націоналізм. Працював у редакціях львівських обласних газет, був на видавничій роботі. З 1966 — завідувач відділу публіцистики журналу «Жовтень». Помер у 1982[2]. Похований на Личаківському цвинтарі, поле № 13.[3] ТвориОкремими книгами вийшли:
Пізніше побачила світ:
Російською мовою видані:
ВідзнакиРеспубліканська премія імені Ярослава Галана, 1975. Виноски
Джерела
Посилання
|