|
Мері Сомервілль
Мері Ферфекс Сомервілль (англ. Mary Fairfax Somerville, 26 грудня 1780, Джедборо — 28 листопада 1872, Неаполь) — шотландська популяризаторка науки і ерудитка, спеціалістка в галузі математики й астрономії. Діяльність Сомервілль належить до часу, коли участь жінок у науковій діяльності була вкрай обмеженою. Стала другою, після Кароліни Гершель, жінкою-науковицею, що отримала визнання у Великій Британії. БіографіяНародилася 26 грудня 1780 в місті Джедборо (Скоттіш-Бордерс), у будинку сестри своєї матері, у родині адмірала Вільяма Джорджа Фейрфакса. У 1804 році одружилася з далеким родичем, російським консулом у Лондоні, капітаном Семюелом Грейгом, сином адмірала С. К. Грейга. Чоловік помер у 1807 році. У шлюбі народила двох синів, один з яких, Воронцов Грейг, став згодом адвокатом і науковцем.[12] Спадщина після смерті чоловіка дала Сомервілль можливість присвятити життя реалізації наукових інтересів. У 1812 році розпочався її другий шлюб з двоюрідним братом, доктором Вільямом Соммервіллем (1771—1860), інспектором Військово-медичної ради. У цьому шлюбі народила ще четверо дітей. Вільям Соммервілль поділяв і підтримував захоплення дружини наукою, сприяючи її знайомству з провідними науковцями того часу. Сомервілль була доброю подругою Чарлза Беббіджа, а також наставницею і подругою Ади Лавлейс. Восени 1834 вони з Лавлейс часто відвідували суботні вечірні салони Беббіджа. Син Мері, Грейг Воронцов, познайомив Аду з її чоловіком.[13] У 1838 році Мері Сомервілль з чоловіком вирушила до Італії, де й провела більшу частину життя. Мері Сомервилль померла в Неаполі 28 листопада 1872 і похована там же, на Англійському кладовищі.[14] Через рік після смерті Сомервілль видано автобіографію «Особисті спогади»: записи, зроблені в останні роки життя, що не тільки розкривають подробиці життя й особистості науковиці, але і є свідченнями очевидиця, що описує життя наукової спільноти тих часів. Наукова діяльністьТалант Мері Сомервілль привернув увагу вчених ще до того, як її роботи здобули широку популярність. Так, зокрема, звернений до неї вислів П'єра-Симона Лапласа: «Я знаю тільки трьох жінок, які розуміють, про що я говорю. Це Ви, пані Сомервілль, Кароліна Гершель та місіс Грейг, про яку мені нічого невідомо» (при цьому Сомервілль була першою і третьою з названих жінок). На прохання лорда Брума Сомервілль взялася за переклад для «Товариства поширення корисних знань» роботи П.-С. Лапласа «Mécanique Céleste». Їй вдалося подати ідеї, викладені в цій роботі, в доступній широким читацьким колам формі, і публікація цієї книги в 1831 році під назвою «Небесна механіка» відразу зробила Сомервілль знаменитою. Сомервілль так коментувала процес створення цієї книги: «Я переклала роботу Лапласа з мови алгебри на звичайну мову». Інші твори Сомервілль: «Взаємозв'язок фізичних наук» (1834), «Фізична географія» (1848), «Молекулярна та мікроскопічна наука» (1869). Широка популярність науково-популярних робіт Мері Сомервілль була обумовлена ясним і чітким стилем викладу і потужним ентузіазмом, що пронизує її тексти. Крім популяризації чужих наукових ідей, Мері Сомервілль належать і власні наукові розробки (наприклад, широко використовувана ідея алгебраїчних змінних). У 1835 році Сомервілль і Кароліна Гершель стали першими жінками у складі Королівського астрономічного товариства. У тому ж році Мері Сомервілль була призначена урядова пенсія у розмірі 300 фунтів стерлінгів. У 1869 році Королівське географічне товариство нагородило її медаллю королеви Вікторії.[15] Спадщина
Примітки
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
