|
Мелітон Баланчивадзе
Мелітон Антонович Баланчива́дзе (5 січня 1863, Баноджа — 21 листопада 1937, Кутаїсі) — грузинський радянський композитор і музично-громадський діяч, один з основоположників грузинської професійної музики. Батько хореографа Джорджа Баланчина та композитора Андрія Баланчивадзе. ЖиттєписНародився 24 грудня 1862 [5 січня 1863] року в селі Баноджі (нині Цхалтубський муніципалітет, Імеретія, Грузія). З дитинства співав у різних хорах Тифлісу. Протягом 1877—1879 років навчався музиці у Тифліській духовній семінарії, брав уроки співу у диригента хору Сіонського собору В. Аушева[4]. У 1880 році був артистом Тифліського оперного театру, виконав низку партій, зокрема Зарецького в «Євгенії Онєгіні» і Валентина у «Фаусті». У 1882 році створив етнографічний хор із 12 осіб[4]. З 1883 року, разом з Філімоном Корідзе, записував і розучував із хором грузинські народні пісні та духовні піснеспіви[5]. Протягом 1889—1995 років навчався в Санкт-Петербурзькій консерваторії, спочатку по класу співу у Василя Самуся, а з 1891 року вивчав теорію композиції у Миколи Римського-Корсакова і гармонію у Юлія Йогансена[4]. Упродовж 1895—1917 років виступав з організованими ним хорами в багатьох містах Центральної Росії, України, Польщі, Прибалтики, Грузії, пропагуючи грузинську народну творчість[5]. 1906 року був членом журі Першої всеросійської виставки музичних інструментів та приналежностей до них. 1907 року фінансував видання листів Михайла Глинки, зібраних Миколою Фіндейзеном (видані у Санкт-Петербурзі у 1908 році; понад 250 листів)[4]. Після Жовтневої революції розпочав активну музично-громадську діяльність. 1918 року створив музичне училище в Кутаїсі. З 1923 року обіймав посаду завідувача музичного відділу Народного комісаріату просвіти Грузинської РСР, був почесним членом Товариства молодих грузинських музикантів; з 1928 року очолював Музичне товариство Грузії. Також був почесним членом Художньої ради Тбіліської консерваторії, головою комісії зі збирання та вивчення грузинської музики[4]. З 1923 по 1937 рік мешкав у Тбілісі в будинку на вулиці Софії Перовської[a]. Помер в Кутаїсі 21 листопада 1937 року. ТворчістьАвтор опери «Тамара Підступна» з однойменною поемою Акакія Церетелі. Її уривки виконувалися у Санкт-Петербурзі у 1897[b], 1912 роках. Закінчена у 1926 році та у першій редакції 6 квітня 1926 року поставлена Тбіліським театром опери та балету. Друга редакція мала назву «Дареджан підступна» написана у 1936 році, та у 1937 році поставлена Тбіліським театром опери та балету у Москві, під час Декади грузинського мистецтва і літератури[4]. Також автор перших грузинських романсів («Коли я дивлюся на тебе», «До тебе прагну я вічно»[c]) кантат («Слава Загесу», 1927), грузинського національного маршу (1928), хорових революційних пісень, обробок грузинських народних пісень[4]. Відзнаки
Вшанування
ВиноскиПримітки
Література
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.jpg)
.svg){kind=small}
