Меланка (річка)

Меланка
 Редагувати інформацію у Вікіданих
Вид на річку з траси E584
ВитікСолтанівка Редагувати інформацію у Вікіданих
• координати47°51′0″ пн. ш. 30°07′0″ сх. д. / 47.85000° пн. ш. 30.11667° сх. д. / 47.85000; 30.11667
ГирлоТилігул Редагувати інформацію у Вікіданих
• координати47°38′0″ пн. ш. 30°17′0″ сх. д. / 47.63333° пн. ш. 30.28333° сх. д. / 47.63333; 30.28333
Похил, м/км5,2 Редагувати інформацію у Вікіданих
Країни: Україна Редагувати інформацію у Вікіданих
РегіонОдеська область Редагувати інформацію у Вікіданих
Довжина25 км Редагувати інформацію у Вікіданих
Площа басейну:221 км² Редагувати інформацію у Вікіданих
Притоки:Заплази Редагувати інформацію у Вікіданих і Козачий Яр Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Мела́нка — річка в Україні, в межах Любашівського району Одеської області. Ліва притока річки Тилігул (басейн Чорного моря).

Опис

Довжина 25 км, площа басейну 221 км². Похил 5,2 м/км, Бере початок поблизу села Солтанівка Любашівського району. Впадає до Тилігулу неподалік від села Троїцьке Любашівського району. Відстань від гирла Тилігулу до місця впадіння Меланки 106 км. Ліві притоки — балки Заплази і Козачий Яр.[1] Балка Заплази впадає у Меланку 16 км від її гирла, Балка Козачий Яр — за 5,3 км від гирла у селі Козачий Яр.

Долина річки трапецієподібна, ширина до 1,5 км. Річище слабко звивисте.[2] Використовується для сільськогосподарських потреб, зарегульована ставками.

Назва

Назва ймовірно тюркського походження. У кінці XVIII століття згадується як Мелана, а джерела XIX століття фіксують появу суфіксального варіанта, що виник на українському ґрунті за подібністю до імені Маланка.[3]

Примітки

  1. «Каталог річок України» (PDF). К.: Видавництво АН УРСР. 1957. с. 54. Архів оригіналу (PDF) за 21 грудня 2016. Процитовано 21 вересня 2019.
  2. Основні характеристики деяких малих річок України (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 5 грудня 2018. Процитовано 21 вересня 2019.
  3. Л.П. Зеленко, Г.Ю. Касім. Словник гідронімів верхньої частини басейну Тилігулу (PDF). Записки з ономастики. – 1999. – Вип. 1. – С. 92-104. Архів оригіналу (PDF) за 21 вересня 2019. Процитовано 21 вересня 2019.

Джерела