Медова трава вовниста

Медова трава вовниста
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Однодольні (Monocotyledon)
Клада: Комелініди (Commelinids)
Порядок: Тонконогоцвіті (Poales)
Родина: Злакові (Poaceae)
Підродина: Мітлицевидні (Pooideae)
Рід: Медова трава (Holcus)
Вид:
H. lanatus
Біноміальна назва
Holcus lanatus
Синоніми

Holcus argenteus C.Agardh ex Roem. & Schult.
Notholcus lanatus (L.) Nash ex Hitchc.

Медова трава вовниста[1], медова трава шерстиста[2] (Holcus lanatus L.) — вид трав'янистих рослин родини тонконогові (Poaceae). Етимологія: лат. lanatus — «вовнистий, шерстистий»[3].

Опис

Багаторічник. Стебла густо запушені, прямовисні чи колінчасто висхідні, 20–80(120) см завдовжки. Кореневища відсутні. Листя і піхви від м'яко рідко до щільно запушених. Піхви 1–2,5(4) мм довжиною. Листові пластинки довжиною 4–20 см, шириною 3–10 мм; середньо зелені або сіро-зелені. Суцвіття — волоть (3)7–14(17) см завдовжки, 1–8 см в ширину. Колоски від тупих до підгострих на вершині, еліптичні, стислі з боків; 4–6 мм довжиною.

Поширення

Північна Африка: Алжир, Марокко, Туніс; Азія: Ліван, Туреччина, Азербайджан, Грузія, Росія; Європа: Білорусь, Естонія, Латвія, Литва, Україна, Австрія, Бельгія, Чехія, Німеччина, Угорщина, Нідерланди, Польща, Словаччина, Швейцарія, Данія, Ірландія, Норвегія, Швеція, Велика Британія, Албанія, Боснія і Герцеговина, Болгарія, Хорватія, Греція, Італія, Румунія, Сербія, Словенія, Франція, Португалія, Іспанія. Натуралізований та культивується в інших частинах світу.

В Україні зростає на луках, в розріджених лісах (переважно суборах), на лісових галявинах, серед кущів — У Поліссі (крім східної частини), західних лісових районах, Карпатах і Південному Криму часто; в Лісостепу рідко; в Степу 1 місце в Комишуваському районі Запорізької області.[2]

Галерея

Примітки

  1. ↑ Holcus lanatus // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  2. ↑ а б Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 446.
  3. ↑ Dictionary of Botanical Epithets. Архів оригіналу за 22 січня 2020. Процитовано 5 січня 2017.

Джерела


Це незавершена стаття про злакові.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.