Медико-санітарна допомога

Ме́дико-саніта́рна допомо́га — комплекс цілеспрямованих дій та заходів в системі охорони здоров'я, щодо сприяння поліпшенню здоров'я, підвищення санітарної культури, профілактики захворювань та інвалідності, проведення ранньої діагностики, лікування осіб з гострими і хронічними захворюваннями, реабілітації хворих та інвалідів.

Медико-санітарна допомога, зазвичай, складається з трьох рівнів, наведених нижче.

Первинна медико-санітарна допомога

Докладніше: Первинна медико-санітарна допомога та Сімейна медицина
Сімейний лікар веде обстеження
Лікар-педіатр веде обстеження
  • Первинна медико-санітарна допомога є основною, найбільш наближеною до населення ланкою медичної допомоги, яка передбачає консультацію лікаря, забезпечує діагностику і лікування найпоширеніших хвороб, травм, отруєнь та інших станів, проведення індивідуальних санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів, медичної профілактики захворювань, гігієнічного виховання та санітарної просвіти населення, реалізацію прав людини щодо охорони здоров'я дитини, матері та батька, а також направлення пацієнтів на отримання вторинної, третинної медичної допомоги та санаторно-курортного лікування.[1][2][3]
  • За умови наявності у пацієнта відповідних медичних показань за направленням, виданим лікарем, подається планова спеціалізована (вторинна) та високоспеціалізована (третинна) медична допомога. Зазначене направлення не є обов'язковим.
  • Первинна медико-санітарна допомога подається переважно лікарями загальної практики/сімейними лікарями або дільничними терапевтами і педіатрами.
  • Обсяги та порядок подання первинної медико-санітарної допомоги встановлюються центральним органом виконавчої влади в сфері охорони здоров'я.

Вторинна медична допомога

  • Вторинна медична допомога — спеціалізована медична допомога, що подається у разі захворювання, яке потребує спеціальних методів діагностики та лікування.
  • Вторинна медична допомога подається в лікарняних і позалікарняних умовах лікарями, які мають відповідну спеціалізацію і можуть забезпечити кваліфікованіше консультування, діагностику, профілактику і лікування, ніж лікарі загальної практики-сімейні лікарі.[4][5][6][7]

Третинна медична допомога

  • Третинна медична допомога — високоспеціалізована (високотехнологічна) медична допомога, що подається у разі складного або тяжкого захворювання, яке потребує особливо складних методів діагностики та лікування.
  • Третинна медична допомога подається у спеціально обладнаних закладах охорони здоров'я, переважно стаціонарного типу, високоспеціалізованими фахівцями.[4][5][6][7]

Значення первинної медико-санітарної допомоги було визначено в Алма-Атинській декларації Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ) у 1978 р. За період часу, що минув, багато країн Європейського регіону зміцнили свої служби первинної медико-санітарної допомоги, головним чином, за рахунок надання загальній практиці-сімейній медицині статусу головної медичної спеціальності, "представники якої відповідають за надання медичної допомоги при першому контакті з пацієнтом та подальше спостереження за хворими, а також за питання зміцнення здоров'я та профілактики захворювань" (Декларація ВООЗ, 1978 р.).

Алма-Атинська декларація ВООЗ 1978 року ініціювала проведення реформ в галузі охорони здоров'я з пріоритетним розвитком первинної медико-санітарної допомоги у багатьох країнах світу, в тому числі і в Україні. Врешті-решт, в зміцненні первинної медико-санітарної допомоги на засадах загальної практики/сімейної медицини закладені значні потенційні можливості щодо сприяння збереженню та розвитку системи охорони здоров'я.

Див. також

Джерела

  1. ↑ Закон України «Про затвердження Загальнодержавної програми розвитку первинної медико-санітарної допомоги на засадах сімейної медицини до 2011 року» від 22 січня 2010 р. №1841-VI
  2. ↑ Про затвердження Положення про центр первинної медичної (медико-санітарної) допомоги та положень про його підрозділи. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 28 квітня 2023.
  3. ↑ Kringos, Dionne S.; Boerma, W. G. W.; Hutchinson, Allen; Saltman, Richard B.; European Observatory on Health Systems and Policies (2015). Building primary care in a changing Europe. Copenhagen. ISBN 978-92-890-5031-9. OCLC 1121045958.
  4. ↑ а б Pathmanathan, Indra; Lum, Milton; Zaini, Anuar (2021). Tan, David T.; Pathmanathan, Indra; Martins, Jo. M.; Allotey, Pascale; Lim, Shiang Cheng (ред.). Health Service Delivery: Secondary and Tertiary Care. Systems Thinking Analyses for Health Policy and Systems Development: A Malaysian Case Study. Cambridge: Cambridge University Press. с. 116—171. doi:10.1017/9781108954846.008. ISBN 978-1-108-84520-5.
  5. ↑ а б Pygott, Naomi; Hartley, Alex; Seregni, Francesca; Ford, Tamsin J.; Goodyer, Ian M.; Necula, Andreea; Banu, Arina; Anderson, Joanna K. (20 березня 2023). Research Review: Integrated healthcare for children and young people in secondary/tertiary care – a systematic review. Journal of Child Psychology and Psychiatry (англ.). с. jcpp.13786. doi:10.1111/jcpp.13786. ISSN 0021-9630. Процитовано 28 квітня 2023.
  6. ↑ а б Jones, Janet E.; Damery, Sarah L.; Phillips, Katherine; Retzer, Ameeta; Nayyar, Pamela; Jolly, Kate (3 черв. 2022 р.). Real-time remote outpatient consultations in secondary and tertiary care: A systematic review of inequalities in invitation and uptake. PLOS ONE (англ.). Т. 17, № 6. с. e0269435. doi:10.1371/journal.pone.0269435. ISSN 1932-6203. PMC 9165897. PMID 35657995. Процитовано 28 квітня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  7. ↑ а б Foley, William James (17 жовтня 2017). Building Networks: An Integrated approach to primary secondary and tertiary care (амер.). Т. 17, № 5. с. A572. doi:10.5334/ijic.3892. Процитовано 28 квітня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  • WHO (1978). Alma Ata 1978: Primary Health Care. HFA Sr. (1).

Посилання