Мацько Любов Іванівна
Мацько Любов Іванівна, нар.9 лютого 1939, ст. Переяславська Переяслав-Хмельницького району Київської області, українська науковиця, мовознавиця, педагогиня. Докторка філологічних наук з 1986 р., професорка з 1987 року, дійсна членкиня НАПН України з 1999 року. БіографіяЛюбов Іванівна Мацько народилася в селі Переяславське Переяслав-Хмельницького району Київської області. Освіта: 1953—1957 рр. — навчання в Переяслав-Хмельницькому педагогічному училищі; 1957—1962 рр. — навчання у Київському державному педагогічному інституті імені О. М. Горького (тепер — Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова). Трудова діяльність: 1961 р. — початок трудової діяльності вчителькою української мови у школі-інтернаті села Іванівка Великописарського району Сумської області; 1962—1964 рр. — працювала у відділі теорії та історії української мови Інституту мовознавства імені О. О. Потебні НАН України. 1972—1974 рр. працює у Київському державному педагогічному інституті імені О. М. Горького спочатку викладачкою на кафедрі української мови, потім завідувачкою підготовчого відділення для сільської та робітничої молоді; 1974—1980 рр. — декан факультету підвищення кваліфікації вчителів Польської народної республіки; 1970—1981 рр. — ученим секретарем Ради інституту. З 1988 р. — завідувачка кафедри стилістики української мови Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова[1]. Наукова діяльність: 1964—1967 рр. — навчання в аспірантурі Київського державного педагогічного інституту імені О. М. Горького; 1968 р. — захист кандидатської дисертації. У 1986 р. захищено докторську дисертацію з українського мовознавства; у 1987 р. надано вчене звання професор. У 1999 р. обрана академкою (дійсною членкинею) НАПН України. Наукова діяльністьЛ. І. Мацько — висококваліфікована фахівчиня у галузі української теоретичної лінгвістики, стилістики, риторики, соціолінгвістики, лінгводидактики середньої загальноосвітньої та вищої школи. Створила авторську наукову школу, серед напрямів досліджень якої багато інноваційних розроблень у галузі новітніх напрямів лінгвістики, лінгводидактики та методики навчання української мови. Була науковою керівницею 13 докторів філологічних і педагогічних наук та 40 кандидатів філологічних і педагогічних наук, що нині працюють у вищих навчальних закладах та наукових установах України. Авторка понад 450 публікацій з українського мовознавства, історії української літературної мови, культури мови, риторики, методики навчання української мови у школах і вищих навчальних закладах. Особливу увагу дослідниця звертає на вивчення української мови як державної у школах нового типу. Її посібниками, підручниками, словниками з української мови користуються тисячі школярів і студентів України. Любов Мацько зробила значний внесок у розроблення проєкту Державного стандарту з української мови для середньої школи, оновлення змісту мовної освіти та мовного виховання, пропаганду й популяризацію української мови як державної. Є членкинею науково-методичної комісії Міністерства освіти та науки України, багаторічною науковою членкинею редколегій мовознавчих видань «Дивослово», «Рідні джерела», членкинею спеціалізованих рад із захисту дисертацій і 6 редколегій педагогічних і філологічних видань. Основні праці:
НагородиЛ. І. Мацько — відмінниця освіти України та заслужена працівниця народної освіти України. Має дві відзнаки Польської Народної Республіки: Медаль Едукації Народової (1975 р.) і Золотий Знак Товариства Польсько-радянської дружби (1976 р.), нагороджена орденом Княгині Ольги III ступеня (2004 р.), Орденом Кирила і Мефодія (2005 р.), має державні нагороди України — Заслужений працівник народної освіти (2000 р.), почесна грамота Кабінету Міністрів України № 10114 від 18 травня 2005 р., почесна грамота Верховної Ради України від 11 січня 2010 року за особливі заслуги перед Українським народом, почесна грамота Національної академії наук України (2009 р.). Л. І. Мацько є почесною громадянкою м. Переяслав-Хмельницький[2]. Примітки
Посилання
|