uk %D0%9C%D0%B0%D1%86%D0%B5%D0%B3%D0%BE%D1%80%D0%B0 %D0%93%D1%80%D0%B8%D0%B3%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%B9 %D0%9F%D1%80%D0%BE%D0%BA%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87

Мацегора Григорій Прокопович
Мацегора Григорій Прокопович
Народження	8 вересня 1934 ; Олійники, Сахновщинський район, Харківська область, Українська СРР, СРСР
Смерть	26 січня 2024 (89 років)
Країна	СРСР ; Україна
Жанр	жанрове малярство , пейзаж і ню
Навчання	Харківське державне художнє училище (1956)
Діяльність	художник, скульптор
Вчитель	Стаханов Ігор Михайлович і Сліпченко Микола Степанович
Член	Спілка радянських художників України , Національна спілка майстрів народного мистецтва України і Всеукраїнське товариство «Просвіта» імені Тараса Шевченка
Нагороди	;

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Мацегора.

Григорій Прокопович Мацего́ра (8 вересня 1934, Олійники — 26 січня 2024) — український живописець і скульптор; член Запорізького обласного товариства художників з 1961 року^[1], Спілки радянських художників України з 1970 року, Спілки майстрів народного мистецтва України з 1990 року та Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка з 1990 року^[1]. Заслужений діяч мистецтв України з 1994 року^[2], кавалер ордена «За заслуги» III ступеня (2009)^[3].

Біографія

Народився 8 вересня 1934 року в селі Олійниках (нині Мотузівка, Берестинський район Харківської області, Україна) у селянській сім'ї^[1]. 1956 року закінчив Харківське художнє училище, де навчався у Миколи Сліпченка, Ігоря Стаханова.

У 1957 році працював учителем малювання та креслення в середній школі смт Гути Богодухівського району Харківської області^[1]. Протягом 1958—1961 років очолював студію образотворчого мистецтва Дніпровського титано-магнієвого заводу. У 1961—1962 роках працював у Запорізькому товаристві художників; у 1962—1974 роках — на Запорізькому художньо-виробничому комбінаті, одночасно у 1972—1975 роках обіймав посаду відповідального секретаря Запорізької організації Спілки радянських художників України. 1982 року очолював творчу групу художників, які виконали серію робіт, присвячених 50-річному ювілею від дня заснування запорізького заводу Дніпроспецсталь^[1].

1990 року став співзасновником Запорізького осередку Спілки майстрів народного мистецтва України і очолював його до 2004 року. Мешкав у Запоріжжі в будинку на вулиці Чумаченка, № 12, квартира № 76^[4] та у будинку на вулиці Університетської, № 80, квартира № 26^[5]. Помер 26 січня 2024 року^[6].

Творчість

Працював у галузях станкового живопису (створював жанрові картини, пейзажі, ню) та монументальної скульптури. Серед робіт:

живопис

«Миколка» (1963);
«Мотря» (1964);
«Катерина» (1964);
«Мати» (1966; 1988);
«Дід Харитон» (1967);
«Хата діда Єгора» (1968);
«Моя бабуся» (1968);
«Дочка Таня» (1971);
серія «Мої земляки» (1971);
«Київська лавра» (1975);
«Осінь на Хортиці» (1975);
«Весна в селі» (1977);
«Слобожанське село» (1977);
«Весна» (1978; 1995; 1998);
«Галя» (1978);
«Село Седнів. Козацька церква» (1978);
«Покинута хата» (1978);
«Стара хата в селі Седнів на Чернігівщині» (1978);
«На печі» (1978);
«Дівчина з Чернігівщини» (1978);
«У долині» (1980);
«Дніпровський пейзаж» (1980);
«Сонячний день» (1980);
«Пам'ять про батька» (1988);
«На Слобожанщині» (1988);
«Світ мого дитинства» (1990);
«Додому з хлібом» (1994);
«Оптиміст» (1994);
«Баба Палажка та рудий кіт» (1994);
«Проводжала мати сина» (1994);
«Вечірня пісня» (1994);
«Стоїть гора високая» (1994);
«Вечірня тиша» (1995);
«Пам'ять про старе село» (1998);
«Сільські новини» (1998);
«Травень над Хоролом» (1999);
«Вечірній пейзаж» (1999);
«Дніпро вечірній» (2001);
«Сім'я фронтовика» (2002);
«Острів Хортиця» (2002);
«Ровесники» (2003);
«Осінні барви» (2004);
«Зимовий ранок» (2005);
«Безпритульні» (2005);
«До кума» (2005);
«Приїжджайте частіше додому» (2005);
«Гонта» (2005);
«Сон» (2011);
«Комбайнер» (2012);
«Зима на Чернігівщині» (2012);
«Майдан» (2014);

скульптура

скульптурні композиції у Запоріжжі — «Запорозькі козаки» (1970-ті), «Козацькі гармати» (1972, ресторан «Січ»), «Козаки на човні» (1974, річковий вокзал), «Запорожці» (2006, острів Хортиця);
рельєф «Земля — космос» (Запорізьке поштове відділення № 95);
контррельєф «Танок» (1995, Палац культури у Запоріжжі);
рельєф меморіалу Братські могили (1985, Сахновщина).

Редактор та упорядник мистецьких альбомів «Художники Запоріжжя» (1975) та «Народне мистецтво Запоріжжя» (2001).

Був постійним учасником обласних, республіканських, всесоюзних і зарубіжних виставок з 1962 року; провів понад два десятки персональних виставок, зокрема у Києві у 1965, 1995, 2002, 2008 роках, Запоріжжі у 1970, 1977, 1984, 1994 роках, Сахновщині у 1972 році, Тернополі, Львові, Харкові у 2002 році. У 1995 та 2008 роках видано альбоми «Григорій Мацегора».

Роботи художника зберігаються у Запорізькому, Тернопільському, Харківському художніх музеях, Національному художньому музеї України у Києві, Вишгородському історичному музеї, Національному музеї у Львові, Музеї української громади імені Тараса Шевченка у Торонто.