Матлак Назар Тарасович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Матлак.
Назар Матлак
Назар Тарасович Матлак
 Солдат
Загальна інформація
Народження9 серпня 1991(1991-08-09)
Борщів, Тернопільська область, Українська РСР, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Смерть18 червня 2023(2023-06-18) (31 рік)
Національністьукраїнець
Alma MaterНаціональний Авіаційний Університет
Псевдо«Павло», «Штахета»
Військова служба
Роки служби2022—2023
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗСЗСУ Збройні сили
Рід військ Механізовані війська
Формування
 54 ОМБр
 47 ОМБр
Війни / битвиРосійсько-українська війна
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Наза́р Тара́сович Матла́к (позивні «Павло», «Штахета»; 9 серпня 1991, м. Борщів, Тернопільська область — 18 червня 2023) — український громадський діяч, волонтер, військовослужбовець, солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Член ОУН (б), Молодіжного націоналістичного конгресу (2010). Кавалер ордена «За мужність» III ступеня (2022).

Життєпис

Назар Матлак народився 9 серпня 1991 року в місті Борщеві, нині Борщівської громади Чортківського району Тернопільської области України.

Навчався у Борщівському навчально-виховному комплексі  «Загальноосвітній навчальний заклад № 3 — гімназія імені Романа Андріяшика»[1].

У 2010 році вступив до лав Молодіжного націоналістичного конгресу. Був вишкільником, господарником, організатором та головою Київської міської організації МНК.

Після школи вступив у Національний  Авіаційний Університет в Києві на спеціальність Авіоніка[1].

Учасник Революції гідності, був у складі 14 сотні Самооборони Майдану «Вільні Люди». З початком російсько-української війни почав волонтерити.

Працював у видавництві «Українська Видавнича Справа»; 2019—2022 — верстальник і технічний редактор видавництва «Наш Формат» (2019—2022)[2].

Після початку широкомасштабного російського вторгнення в Україну мобілізувався у роту охорони в Києві через відсутність місць в ТРО. Виконував задачі з охорони Територіального центру комплектування в Києві. Після втечі російських військ з-під Києва у травні перевівся в 54-ту окрему механізовану бригаду імені гетьмана Івана Мазепи у піхоту, захищав країну на Донецькому напрямку поблизу Соледару, згодом бригада перейшла на бахмутський напрямок. На початку зими Назар отримав поранення, одразу після відновлення продовжив службу на передовій. За особисту мужність і самовідданість, виявлену у захисті держави, 28 грудня 2022 року Указом Президента відзначений орденом «За мужність» III ступеня. В червні 2023 року перевівся в 47-му окрему механізовану бригаду «Маґура», де обіймав посаду водія в мінометному взводі.

Загинув 18 червня 2023 року.

Залишилися батьки, брат і дружина.

Нагороди

  • орден «За мужність» III ступеня (28 грудня 2022) — за особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[3].

Примітки

  1. ↑ а б ВОЇН ЧЕСТІ. НАЗАР МАТЛАК, ДРУГ ШТАХЕТА. 
  2. ↑ Діана Олійник (21 червня 2023). Тримає над нами небо: у бою за Україну загинув борщів'янин Назар Матлак. 20 хвилин Тернопіль. Процитовано 22 червня 2023. 
  3. ↑ Указ Президента України від 28 грудня 2022 року № 900/2022 «Про відзначення державними нагородами України»

Джерела


Емблема Збройних сил України Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.