|
Марія Фредеріка Прусська
Марія Прусська (нім. Marie von Preußen), повне ім'я Марія Фредеріка Франциска Ядвіґа Прусська (нім. Marie Friederike Franziska Hedwig von Preußen), нар. 15 жовтня 1825, Мюнхен — пом. 17 травня 1889) — прусська принцеса з династії Гогенцоллернів, дружина короля Баварії Максиміліана II, матір королів Людвіга II та Отто. БіографіяМарія народилась 15 жовтня 1825 у міському палаці Берліна. Вона була наймолодшою з семи дітей прусського принца Вільгельма, сина короля Фрідріха Вільгельма II та його дружини Марії Анни Гессен-Гомбурзької. На момент її народження в живих залишилися тільки старші брати Адальберт і Вальдемар та сестра Єлизавета. Теплу пору року родина проводила у замку Фішбах в Силезії, нерідко повертаючись до Берліна вже на початку грудня. Діти користувалися там певною свободою: гралися з сільськими дітьми, відвідували двір та стайні, вчилися поводитися з тваринами. Маріхен, як наймолодша, могла забирати яйця з курника й мала власну олійницю. У Різенґебірґе відбулися перші походи дівчинки із сім'єю у гори, любов до яких вона пронесла крізь усе життя.[2] Влітку 1841 Марія вперше побачилася із кронпринцем Баварії Максиміліаном, під час його поїздки Північною Німеччиною.[3] За півроку відбулися їхні заручини.[4] До оголошення заручин Марія серйозно розглядалася, як можлива наречена для Ернста Саксен-Кобург-Готського, старшого брата принца-консорта Альберта, чоловіка королеви Вікторії.  5 жовтня 1842 у Берлінському палаці відбулося її укладення шлюбу із Максиміліаном Баварським за домовленістю. Наречений не був присутнім, його представляв Вільгельм Прусський. За два дні Марія від'їхала до нової батьківщини. 9 жовтня прибула до Байройту, звідки, через Амберг, Швандорф та Ландсгут тріумфально в'їхала до столиці. Тисячі людей зібралися на вулицях Мюнхена подивитися на кронпринцесу. Прибувши до королівської резиденції, наречена вистрибнула з карети. Наречений, також не дотримуючись етикету, кинувся їй назустріч. Зачарований красою Марії, він з гордістю провів її до батьків. Кронпринцеса, бажаючи вклонитися королю, схилила коліна, однак, той випередив її і, з хвилюванням, обійняв.[2] 12 жовтня 1842 у мюнхенській церкві Всіх Святих відбулося релігійне вінчання молодят за католицьким обрядом. Після викидня у 1843, Марія народила двох синів:
У березні 1848, внаслідок революційних подій, Людвіг I зрікся престолу. Максиміліан став наступним королем Баварії. Марія за місяць після того, як стала королевою, народила молодшого сина. Ще будучи кронпринцесою, була популярною як серед католицького, так і серед протестантського населення. Це, безумовно, окрім іншого, було обумовлено подорожами Марії країною, у тому числі, пішки. Королева була дуже активною жінкою. Любила прогулянки на природі, особливо в горах. Була чудовою альпіністкою. Підіймалася на вершини Зеулінг і Вацманн. На Зеулінгу побувала разом із 12-річним Людвігом. Сходженню Марії на Цугшпітце завадив лише чоловік, який заборонив підйом, заявивши, що це «непристойно для королеви». Натомість, ненавиділа інтелектуальну діяльність і визнавала, що не витримує читання. Чоловік же, із 1854, щотижнево проводив симпозіуми із інтелектуальною елітою столиці.  Марія була певна, що пожертви монархами власних грошей для боротьби із зубожінням населення є головним завданням її часу. Разом із чоловіком або соціальними однодумцями брала на себе велику кількість протекторатів. Виступала проти дитячої праці, сприяла появі шкіл в країні, створенню установ для бідних та хворих. Так, 1848-го була заснована Євангелічна асоціація ремісників, 1850 — фонд Марії та Марти, 1851 — протестантські заклади порятунку та освіти, 1860 — товариство Магдалини. 1853 королева створила світську благодійну асоціацію «Об'єднання Святого Йоганнеса», яка повинна була забезпечувати сиріт, сліпих та глухих. Також підтримувала фонд «Maximilians-Waisen stift» для дітей-сиріт, головою якого була її зовиця Александра. Як і попередні королеви, сприяла розвитку протестантської общини у Мюнхені.[2] Маючи слабке здоров'я і багато працюючи, Максиміліан II помер у березні 1864 у віці 53 років. На престол зійшов їхній старший син під іменем Людвіга II. Разом із ним у грудні 1869 Марія відновила діяльність «Асоціації баварських жінок», метою якої були догляд та підтримка поранених та хворих вояків у польових умовах. Це поклало початок Баварському Червоному хресту. Королеву турбував психічний стан її молодшого сина. 1872 він був визнаний недієзданим і відправлений під медичний нагляд та лікування до замку Людвігсталь, потім — до Німфенбурга. Католицьке духовенство наполягало, що принц не зможе стати здоровим, доки його матір відвідує євангелічну церкву. У жовтні 1874 Марія перейшла у католицтво.[2] В останні роки життя потерпада через артрит. Проживала в маєтках Ельбіґенальпу та замку Хоеншванґау. Людвіг трагічно загинув у червні 1886, не залишивши нащадків. Отто, якому так і не вдалося вилікуватися, був проголошений королем. Фактичним правителем став брат Максиміліана, Луїтпольд. Марія пішла з життя 17 травня 1889. Її поховали у Театинеркірхе в Мюнхені. Серце зберігається у каплиці Благодаті в Альтьоттингу. Нагороди
ГенеалогіяПримітки
Література
Посилання Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Марія Фредеріка Прусська
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.jpg)
