Марія Слюзарівна-Соханівська

Марія Слюзарівна-Соханівська
ПсевдоСлюсарівна, Слюзар
Народилася1912(1912)
Кути
Померла1997(1997)
Канада
Діяльністьтеатральна актриса
Відома завдякиактриса Українського народного театру імені Івана Тобілевича
У шлюбі зСоханівський Михайло, актор і співак

Марі́я Слюзарі́вна-Сохані́вська (Слюсарівна, Слюзар, 1912, Кути — 1997) — українська театральна актриса, відома за виступами в Українському народному театрі імені Івана Тобілевича в Станіславові, Львівському театрі ім. Лесі Українки, Театрі «Заграва», Українському театрі у Торонто.

Життєпис

Народилась 1912 року в Кутах.[1] Її дитинство пройшло серед чудової гуцульської природи, якою вона завжди захоплювалася (за її спогадами, коли з часом опинилась за океаном, далеко від рідної землі).

У дитинстві виступала в драматичному гуртку в Кутах, який очолював Володимир Холєвчук. Там вона брала участь у таких постановках як: «Казка старого млина» і «Циганка Аза». З цими спектаклями гурток виступав не тільки в Кутах, а й у повітовому місті Косові, де мав великий успіх.

1932 року за поради знаної актриси Ганни Совачевої Марійка вступила до найкращого тоді театру в Галичині ім. Тобілевича під керівництвом М. Бенцаля і В. Блавацького. Ганна Совачова, яка певний час мешкала у рідної тітки Марійки, дала їй пораду: «Ну, що ж, дитино, я чула, що ти здібна і любиш театр, то може шкода марнувати вроджених здібностей».[2]

Працювала також в театрі ім. І. Котляреваського, який утворився після злиття театру «Заграва» і театру ім. Івана Тобілевича.

У Львові працювала в театрі ім. Лесі Українки з режисерами В. Блавацьким та Й. Стадником.

Також деякий час виступала в театрі ім. Франка у Станиславові, де режисером був О. Яковлів.

Після еміграції до Австрії, виступала в Ландеку (Тіроль) під проводом Ю. Кононева і Й. Гірняка та в Зальцбурзі під проводом Ганни Совачевої. Хоча це були таборові театри, але в них працювали знані майстри.

Після переїзду за океан (Канада) також не полишала сцену, грала в Українському театрі в Торонто під керівництвом Григорія Ярошевича.

Її спогад «З театром по Гуцульщині» сповнений великої туги за Батьківщиною.

Гуцульщино, ти рідна,
Кохане місто Кути,
Коли б були свобідні,
Хотіла б там я бути.
Вдивлятись в піну хвилі
В'юнкого Черемошу,
Де чутно й з-поза шпилів
Його далекий пошум


Ролі

у драматичному репертуарі — переважно інженю:

  • Ганнушка («Бояриня») — перша роль на професійній сцені
  • Дівчина на згарищах («Батурин»)
  • Мавка («Лісова пісня» Лесі Українки) — найкраща роль
  • Настуся («Хмара»)
  • Галя («Ніч під Івана Купала»)
  • Василина («Суєта»)
  • Гануся («Молодість» М. Гальбе)
  • Оксана («Серед бурі»)
  • Галина («Ой, не ходи Грицю»)
  • Грузинка-дочка («Цариця Грузії»)

в оперетах — переважно ролі субреток:

  • Йолян («Циганське кохання»)
  • Арсена («Циганський барон»)
  • Стазі («Княжна чардаша»)
  • Діана («Орфей у пеклі»)
  • Марішка («Шаріка» Я. Барнича)
  • Анничка («Дівча з маслосоюзу»)
  • Ірка («Пригода в Черчі»)

Примітки

  1. ↑ Історія Гуцульщини. Том 3. / Микола Домашевський. — 1986. — С. 364—365
  2. ↑ «Все життя я вірила в красу…» Ганна Вікторівна Совачова — видатна українська актриса та громадський діяч / О. П. Ротач. — С. 211

Посилання

Література

  • Слюзарівна-Соханівська, М. 30 літ на сцені / М. Слюзарівна-Соханівська // Наш театр: книга діячів українського театрального мистецтва. 1915—1975. Т. 1 / за ред.: Г. Лужницького, Л. Полтави ; видав. колегія: Ю. Кононов, В. Сердюк, М. Івасівка. — Нью-Йорк ; Париж ; Сідней: ОМУС, 1975.
  • Слюзарівна М. У таборі в Зальцбургу: спогад з перебування на скитальщині // Жіночий світ (Вінніпег). — 1969. — Ч. 11-12 (239—240). [Листопад-грудень].