Марія Катерина Брауншвейг-Данненберзька (нім.Marie Katharina von Braunschweig-Dannenberg, 10 червня1616 — 1 липня1665) — принцеса Брауншвейг-Данненберзька з роду Вельфів, донька герцога Браушвейгу князя Данненбергу Юлія Ернста та графині Марії Східно-Фрісландської, друга дружина герцога Мекленбург-Шверіну Адольфа Фрідріха I.
Біографія
Марія Катерина народилась 10 червня 1616 року у Данненберзі. Була єдиною вижившею дитиною в родині герцога Браушвейгу князя Данненбергу Юлія Ернста та його першої дружини Марії Східно-Фрісландської, яка тоді ж померла пологами. Старший брат пішов з життя немовлям до її народження.
Батько наступного року оженився вдруге із Сибіллою Брауншвейг-Люнебурзькою. Виживших дітей від цього союзу не було.
У 18 років стала дружиною 46-річного герцога Мекленбург-Шверіну Адольфа Фрідріха I. Весілля відбулося 25 лютого 1635 року у Шверіні. Для нареченого це був другий шлюб. Перша дружина померла за рік до цього, залишивши йому шістьох малолітніх дітей. У подружжя народилося одинадцятеро спільних нащадків:
Юліана Сибілла (1636—1701) — настоятелька Рюнського монастиря у 1695—1701 роках, одружена не була, дітей не мала;
Крістіна (1639—1693) — настоятелька Гандерсгаймського монастиря у 1681—1693 роках, одружена не була, дітей не мала;
Бернгард Зіґмунд (нар. та пом. 1641) помер немовлям;
Августа (1643—1644) — померла немовлям;
Марія Єлизавета (1646—1713) — настоятелька Рюнського монастиря у 1705—1713 роках, Гандерсгаймського монастиря у 1712—1713 роках, одружена не була, дітей не мала;
Анна Софія (1647—1726) — дружина герцога Вюртемберг-Юліусбурзького Юлія Зіґмунда, мала трьох дітей;
Адольф Ернст (1650—1651) помер немовлям;
Філіп Людвіг (1652—1655) прожив 3 роки;
Генріх Вільгельм (нар. та пом.1653) помер немовлям;
Адольф Фрідріх (1658—1708) — герцог Мекленбург-Стреліцький у 1701—1708 роках, був тричі одруженим, мав семеро дітей.
Найменший син з'явився на світ за вісім місяців після смерті чоловіка у лютому 1658 року.
Герцогиня пішла з життя 1 липня 1665 року у Грабові. Була похована у замковій кірсі Грабова. У 1725 році, після пожежі, що знищила більшу частину міста, її перепоховали у церкві Святого Миколая у Шверіні.[1]