Марко Зоро
Марко Зоро (фр. Marco André Zoro, нар. 27 грудня 1983, Абіджан) — івуарійський футболіст, що грав на позиції захисника. У складі збірної Кот-д'Івуару був учасником чемпіонату світу та віце-чемпіоном Африки. Клубна кар'єраУ дорослому футболі дебютував 1999 року виступами за італійський клуб «Салернітана», в якому провів три з половиною роки, взявши участь у 55 матчах Серії Б. У січні 2003 року був відданий в оренду іншій команді Серії Б «Мессіні», яка згодом викупила контракт гравця. У сезоні 2003/04 «Мессіна» зайняла 4-е місце і вийшла до Серії А, в якій у першому ж сезоні 2004/05 команда посіла найвище місце у своїй історії — сьоме. Втім наступного року результати клубу значно погіршились, він став 18 і мав вилетіти з вищого дивізіону, втім через скандал Кальчополі, за результатами якого «Ювентус» було понижено у класі, «Мессіна» зберегла місце. Проте у сезоні 2006/07 клуб зайняв останнє місце і таки вибув у Серію B, після чого івуарієць покинув клуб на правах вільного агента. За час виступів Марко в Італії великого розголосу здобули расистські скандали. Так у листопаді 2005 року в Мілані, під час матчу з «Інтернаціонале», він піддався нападкам на расовому ґрунті з боку міланських вболівальників[1][2][3]. В результаті, 4-м уболівальникам був на 5 років закритий вхід на стадіон, а по всій Італії перед матчами проводилися антирасистські демонстрації[4]. Навесні 2006 року, під час домашнього матчу, ситуація повторилася і Зоро ледь не пішов з поля. Гравці «Інтернаціонале» Адріано і Обафемі Мартінс на очах у всього стадіону принесли вибачення від імені клубу і вмовили з поля не йти[5]. Міланський клуб був оштрафований на 25 тисяч євро[6][7]. 15 травня 2007 року підписав 4-річний контракт з лісабонською «Бенфікою». Втім у новій команді спочатку отримав травму в товариському матчі з «Реал Бетіс», а вже у серпні був звільнений головний тренер Фернанду Сантуш, що і запрошував Зоро, а його наступник Хосе Антоніо Камачо не бачив африканця у основі своєї команди[8]. В результаті зігравши лише два матчі у чемпіонаті, у лютому 2009 року від був відданий в оренду в «Віторію» (Сетубал)[9], за яку грав до літа 2010 року[10]. Повернувшись до «Бенфіки» Марко взагалі жодного разу не вийшов на поле у матчах чемпіонату, лише інколи виходячи в матчах кубків ліги та Ліги чемпіонів і наприкінці січня 2011 року знову був відданий в оренду, на цей раз у румунську «Університатю» (Крайова)[11], де до кінця сезону зіграв 14 матчів у чемпіонаті, втім не врятував команду від вильоту з Ліги І. У червні 2011 року контракт Зоро з «Бенфікою» закінчився і гравець тривалий час залишався вільним агентом. Лише 30 січня 2012 року, після успішного перегляду, він підписав півторарічний контракт з клубом французької Ліги 2 «Анже»[12], а після його закінчення 13 серпня 2013 року став гравцем клубу вищого дивізіону Греції ОФІ[13], де провів один сезон. Завершував професійну ігрову кар'єру у нижчолігових грецьких клубах «Ханья» та «Астерас Амаліадас», де небагато грав до 2017 року. Виступи за збірну11 лютого 2003 року дебютував в офіційних іграх у складі національної збірної Кот-д'Івуару у матчі проти Камеруну. У збірній Зоро не був основним гравцем, втім поїхав з командою на чемпіонат світу 2006 року у Німеччині, на якому на поле не виходив. Крім цього Зоро зіграв на двох поспіль континентальних першостях — Кубку африканських націй 2006 року в Єгипті, де виходив у двох матчах і разом з командою здобув «срібло», а також Кубку африканських націй 2008 року у Гані, на якому зіграв у одному матчі проти Малі, забивши в ньому свій перший і єдиний гол за збірну[14]. Всього протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 8 років, провів у формі головної команди країни 22 матчі, забивши 1 гол. Статистика виступівСтатистика клубних виступів
Титули і досягнення
Примітки
Посилання
|