Маркевич Богдан Дмитрович
Богдан Дмитрович Маркевич (17 лютого 1925, Винники, Львівська область — 23 серпня 2002, Винники) — радянський та український футболіст, згодом — футбольний тренер. Батько футболіста Мирона Маркевича, дід футболіста Остапа Маркевича. ЖиттєписУ роки Другої світової війни потрапив у так званий контингент і був вивезений на примусові роботи до Німеччини. Після закінчення війни радянська армія визволила його і відправила на заслання на Урал. Та Богдан Маркевич мужньо витримав усі випробування долі, а завдяки футболу зумів вижити в непростих умовах. Але найцікавіше те, що після повернення до Винників серед нової влади натрапив на енкаведиста — прихильника футболу і отримав «добро» на те, щоб займатися улюбленою справою. Багато років виступав за винниківський «Харчовик» і за команду шкірзаводу. 1954 р. здобув у її складі Кубок сімсотріччя Львова. Грав за команди «Дніпро», Харчовик (Винники) і «Жупан» (усі — Винники). Працював тренером у командах «Жупан» (Винники) та «Світанок» (Львів), був тренером-селекціонером «Карпат» (Львів) наприкінці 1960-х і на початку 1970-х років. У рідних Винниках тренував юних футболістів, серед яких:
Похований у родинному гробівці на Винниківському цвинтарі. ВшануванняПочесний громадянин Винників. Стадіон у Винниках названий іменем Богдана Маркевича. З 2003 року проводять щорічний юнацький турнір пам'яті Богдана Маркевича. 24 серпня 2015 року на стадіоні його імени у Винниках відкрито пам'ятник Богданові Маркевичу[1]. Автор — Василь Гурмак, архітектор — Андрій Лисенко. Примітки
Література
|