Манінка

Манінка (малінке)
Maninka, Maninkakan, Malinke, Malinka
Поширена вГвінея, Малі, Ліберія, Сенегал, Сьєрра-Леоне, Кот-д'Івуар
Носії3 300 000
КласифікаціяНігеро-конголезькі мови
Родина манде
Група манден
Офіційний статус
ОфіційнаГвінея, Малі
Коди мови
ISO 639-2man
ISO 639-3myg (лісова манінка), mku (конья), emk (східна манінка), mzj (манья)

Манінка́ — назва декількох близько споріднених мов і діалектів групи манден, що належить до родини манде нігеро-конголезьких мов. Є рідною мовою для народу манінка (малінке) і має 3300000 носіїв у Гвінеї та Малі, де має статус «національної мови», а також у Ліберії, Сенегалі, Сьєрра-Леоне і Кот-д'Івуарі, де не має офіційного статусу.

За граматичною будовою мова аглютинативна. Вирізняється декілька діалектів, однак відмінності між ними строго не визначені:

  • манінка-морі, спочатку діалект області м. Канкан — 1890000 носіїв у Гвінеї і 200000 у Ліберії та Сьєрра-Леоне, є основою для літературної мови манінка, що швидко розвивається;
  • конья (коньянка) — 128000 носіїв у Гвінеї;
  • манья (маньяка) — у Лісній Гвінеї та на півночі Ліберії;
  • санкаран (манінка Фарана) — у Гвінеї, в районі г. Фарана;
  • маніка області Манден — північний схід Гвінеї та прилегла область Малі, на захід і південний захід від Бамако;
  • манінка Кіти — район міста Кіта в Малі;
  • північно-західна манінка — східний Сенегал і прилеглі райони Малі.

В останні десятиліття набула популярності псевдонаукова гіпотеза про близьку спорідненість мов манден (зокрема манінка) і мая.

Посилання