Манякін Сергій Йосипович

Манякін Сергій Йосипович
Народився7 листопада 1923(1923-11-07)[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
село Родниковське, тепер Арзгірського району Ставропольського краю, Росія
Помер4 січня 2010(2010-01-04) Редагувати інформацію у Вікіданих (86 років)
Москва, Росія
·інфаркт міокарда Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняТроєкуровське кладовище Редагувати інформацію у Вікіданих
ГромадянствоСРСР СРСР, Росія Росія
Національністьросіянин
Діяльністьполітик, депутат Державної Думи РФ
Знання мовросійська Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоЦК КПРС Редагувати інформацію у Вікіданих і Державна дума Федеральних зборів РФ II скликанняd Редагувати інформацію у Вікіданих
Посададепутат Державної Думи РФ[d] Редагувати інформацію у Вікіданих і депутат Верховної ради СРСР[d] Редагувати інформацію у Вікіданих
ПартіяКПРС
Нагороди
Герой Соціалістичної Праці
орден Леніна орден Жовтневої Революції орден Вітчизняної війни I ступеня орден Вітчизняної війни II ступеня орден Трудового Червоного Прапора медаль «За трудову доблесть»
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Манякін.

Сергій Йосипович Манякін (7 листопада 1923(19231107), село Родниковське, тепер Арзгірського району Ставропольського краю, Росія — 4 січня 2010, місто Москва, тепер Росія) — радянський партійний діяч, голова Ставропольського крайвиконкому, 1-й секретар Омського обласного комітету КПРС, голова Комітету народного контролю СРСР. Член ЦК КПРС у 1961—1990 роках. Депутат Верховної Ради СРСР 6—11-го скликань. Народний депутат СРСР у 1989—1991 роках. Депутат Державної думи Російської Федерації 2-го скликання (у 1995—1999 роках). Герой Соціалістичної Праці (5.11.1983).

Життєпис

Народився в селянській родині. Трудову діяльність розпочав у колгоспі.

З 1941 року — курсант Краснодарського артилерійського училища. У 1941—1942 року — червоноармієць 12-ї особливої ​​артилерійської бригади Кримського фронту, учасник німецько-радянської війни. Був двічі поранений. У 1942—1943 роках перебував на лікуванні в тилових госпіталях; був комісований з армії через поранення.

У 1943—1944 роках — директор та вчитель семирічної школи Будьонновського району Ставропольського краю.

У 1944—1948 роках — студент Будьонновського сільськогосподарського інституту Ставропольського краю.

Член ВКП(б) з 1945 року.

У 1948—1955 роках — дільничний агроном, старший агроном, директор Трудової машинно-тракторної станції (МТС) Будьонновського району Ставропольського краю, директор Арзгірської МТС Арзгірського району Ставропольського краю. У 1955—1957 роках — голова колгоспу «Родина» Арзгірського району Ставропольського краю.

У 1957—1960 роках — завідувач сільськогосподарського відділу Ставропольського крайового комітету КПРС.

У 1960—1961 роках — голова виконавчого комітету Ставропольської крайової ради депутатів трудящих.

У 1961 році — інспектор ЦК КПРС.

16 серпня 1961 — січень 1963 року — 1-й секретар Омського обласного комітету КПРС. У січні 1963 — грудні 1964 року — 1-й секретар Омського сільського обласного комітету КПРС. У грудні 1964 — 6 березня 1987 року — 1-й секретар Омського обласного комітету КПРС.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 5 листопада 1983 року за заслуги перед комуністичною партією і Радянською державою та в зв'язку з шістдесятиліттям з дня народження першому секретарю Омського обкому КПРС Манякіну Сергію Йосиповичу присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна і золотої медалі «Серп і Молот».

27 лютого 1987 — 7 червня 1989 року — голова Комітету народного контролю СРСР.

У червні 1989 — серпні 1990 року — 1-й заступник голови Комітету партійного контролю КПРС.

З серпня 1990 року — персональний пенсіонер союзного значення в місті Москві.

У 1995—1999 роках — депутат Державної думи Федеральних зборів Російської Федерації.

Помер 4 січня 2010 року. Похований на Троєкуровському цвинтарі в Москві.

Нагороди і звання

Примітки

  1. ↑ Историческая энциклопедия Сибири / под ред. В. А. Ламин — Новосибирск: 2009. — ISBN 5-8402-0230-4

Джерела