Мандичевський Іван Корнилович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мандичевський.
Іван Мандичевський
Народився17 січня 1854(1854-01-17)
Надвірна, Королівство Галичини і Володимирії, Австрійська імперія
Помер26 березня 1925(1925-03-26) (71 рік)
ПохованняСтаниславівський міський цвинтар
Країна ЗУНР
 Австро-Угорщина
Діяльністьгромадський активіст
Alma materСтаниславівська цісарсько-королівська гімназія
БатькоКорнило Мандичевський

Іван Корнилович Мандичевський (17 січня 1854, Надвірна, Надвірнянський повіт, Станіславівський округ, Королівство Галичини і Лодомерії, Австрійська імперія — 26 березня 1925, Станіслав, Станіславівське воєводство, Друга Річ Посполита) — правознавець, літературознавець, громадсько-культурний діяч

Біографія

Народився 17 січня 1854 року в Надвірній на Прикарпатті в родині о. Корнила Мандичевського.

Після закінчення Станиславівської гімназії у 1873 році вивчав право у Віденському університеті., з 1876 році продовжив його вивчати у Львівському університеті.

У Відні брав активну участь у діяльності товариства «Січ», познайомився з М. Драгомановим, Львові — з І. Франком та М. Павликом.

Громадська діяльність

Працював адвокатом у Станіславі, 1908 р. з його ініціативи у місті організовано «Гурток правників» як незалежна від академічного товариства правничий осередок, який готував юристів-українців для захисту прав простого народу. Його члени ставили завдання охопити діяльністю галицького міста і «взяти у свої руки провід національного життя».

У 1890 вступив до РУРП, від імені станіславівської «Руської бесіди» запросив Івана Франка для виступу на святкуванні 75 річчя від дня народження Тараса Шевченка.

Літературна діяльність

Разом з Франком переклав розвідку Г. Шеля «Суспільно-політичні сторонництва в Німеччині». Працював над доповненнями до «Покащика нової української літератури (1798—1883)» М. Комарова, він здійснив реконструкцію «Слово о пълку Игореві», яку переклав німецькою мовою. Заснував і був першим директором книгарні в Станіславі. Зібрав багату власну бібліотеку, яку перед смертю подарував НТШ у Львові.[1]

25 березня 1925 р помер і був похований у Станиславові у меморіальному сквері

Примітки

  1. ↑ Мандичевський Іван Корнилович / П. І. Арсенич // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2018. – Режим доступу : https://esu.com.ua/article-63403. – Останнє поновлення : 1 січ. 2023.