Мамай Олександр Сергійович

Олександр Мамай Мамай Олександр Сергійович
Молодший сержант
бойовий медик стрілецького взводу
Загальна інформація
Народження	12 жовтня 1978(1978-10-12) м. Краматорськ,Донецька область, Україна
Смерть	11 жовтня 2023(2023-10-11) (44 роки) с. Лук'янці,Харківська область, Україна (внаслідок артилерійського обстрілу)
Псевдо	"Мамай"
Військова служба
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Збройні сили
Формування	125 ОБрТрО
Війни / битви	Російсько-українська війна / Битва за Донбас
Нагороди та відзнаки
Почесний нагрудний знак «Золотий хрест» Медаль «За поранення» (легке) Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Олекса́ндр Сергі́йович Мама́й (12 жовтня 1978 — 11 жовтня 2023) — молодший сержант Збройних Сил України, учасник російсько-української війни, який загинув під час російського вторгнення в Україну.

Дружина- Фіногіна Ольга Євгенівна20.04.1983

Діти-Мамай Зоряна Олександрівна 10.11.2015

Життєпис

Олександр Мамай народився 12 жовтня 1978 року в м. Краматорськ, Донецької області.

З початком російського вторгнення в Україну у 2022 року добровольцем став на захист України. Боровся проти держави-терориста у складі 125-ї окремої бригади територіальної оборони ЗСУ на посаді техніка стрілецької роти. В складі підрозділу брав участь у боях за с. Торське, Донецької області. За час служби отримав звання «молодший сержант».

12 жовтня 2022 року після ворожого танкового обстрілу по позиції в районі с. Торське, Донецької області, молодший сержант Мамай Олександр у складі евакуаційної групи відправився на позицію надати домедичну допомогу та провести евакуацію поранених. Ризикуючи своїм життям він під ворожим стрілецьким вогнем успішно провів евакуацію та врятував життя 3 побратимів.

За час своєї служби він здійснив понад 50 евакуацій поранених з поля бою надаючи їм якісну домедичну допомогу. Під час здійснення евакуацій, молодший сержант Мамай Олександр двічі отримував осколкові поранення. Побратими завжди цінували його мужність і відвагу.

11 жовтня 2023 року північніше с. Лук'янці, Харківської області захисник в складі евакуаційної групи здійснював бойове чергування на точці евакуації позицій підрозділу. Внаслідок артилерійського обстрілу по точці евакуації отримав поранення несумісні з життям.

18 жовтня 2023 року Олександра поховали з усіма військовими почестями на рідному Краматорську.[1]

Нагороди

За особистий внесок у відсіч збройної агресії Російської Федерації проти України, наказом № 1086 від 19 травня 2023 року отримав почесний нагрудний знак Головнокомандувача Збройних Сил України — «Золотий Хрест».

Був відзначений відзнакою Міністра оборони України — медаллю «За поранення» (легке), наказом МОУ № 547 від 10 травня 2023 року.

В лютому 2024 року відповідно до указу Президента України №135/2023 [2] Олександру Мамаю за особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі було посмертно відзначено державною нагородою: орденом «За мужність» III ступеня.

В травні 2024 відповідно до указу Міністра оборони України №786 від 21 травня 2024 року відзначено медаллю "Захиснику України".

Примітки

1. Толстогузов, Олександр (18.10.2023). Краматорськ поховав загиблого на війні військовослужбовця Олександра Мамая. Новини Краматорська. Процитовано 25.01.2024.
2. Зеленський, Володимир (29 лютого 2024). УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №135/2024 Про відзначення державними нагородами України. https://www.president.gov.ua. Процитовано 2 березня 2024.