|
Малежик В'ячеслав Юхимович
В'ячесла́в Юхи́мович Мале́жик (нар.. 17 лютого 1947 року, Москва) — радянський і російський естрадний співак українського походження, поет, композитор. Заслужений артист Російської Федерації (2004)[1]. Виступав у різних музичних колективах, але найбільшу популярність здобув зі своїми сольними роботами. БіографіяБатько Юхим Іванович (справжнє прізвище — Мілежик, Малежиком став унаслідок помилки паспортистки[2]) працював шофером (зокрема в посольстві Швеції), мати Ніна Іванівна Малежик — учителькою математики, вихідці з селянських родин: батько — з-під Полтави, мати з-під Тули. Батько опинився в Москві через Голодомор, який панував в Україні[3][4]. Закінчив музичну школу по класу баяна, яка працювала поблизу Бутирської в'язниці в будинку культури ГУВС Мосміськвиконкому на вулиці Новослобідська, 47. Перші концерти давав на баяні будинку, в селі на батьківщині у матері і на весіллях у знайомих
У 1965 році вступив до Московського інституту залізничного транспорту, згодом захистив дипломну роботу на тему кібернетичного синтезу в музиці. Кар'єру співака розпочав у квітні 1967 року в групі «Хлопці», з Юрієм Валовим, Олександром Жестирьовим (ударні) та Миколою Воробйовим (бас). З кінця 1969 року — вокаліст і гітарист в групі «Мозаїка» з Юрієм Чепижовим (клавішні), Ярославом Кеслером (бас-гітара), Валерієм Хабазіним (гітара) та Олександром Жестирьовим (ударні). Пісні, складені В'ячеславом Малежиком та іншими музикантами групи з 1963 по 1972 роки, були записані в 2015 році і вийшли на альбомі «Назавжди»[5]. З січня 1973 по вересень 1975 року артист ансамблю «Веселі хлопці», з 1975 — артист ВІА «Блакитні гітари». .JPG) З 1977 по 26 листопада 1986 у складі ансамблю «Полум'я». У ці роки почав писати і записувати свої пісні. Першу популярність йому принесла пісня «Двісті років» в 1982 (записана з ансамблем «Полум'я»). У 1986 році прибув до 66-ї ОМСБр 40-ї армії під м. Джелалабад (Афганістан) і разом з балетом, який складався з приблизно 5—7 танцівниць, давав концерти до останнього глядача, з тих, хто перебував у нарядах, або бойових діях. Перший сольний магнітоальбом «Саквояж» (так з 1986 року стала називатися його група) випустив в 1984 році. У 1987 р. на фірмі «Мелодія» вийшов перший диск-гігант «Кафе „Саквояж“», що розійшовся тиражем 2 млн примірників. Найбільша популярність співака припадає на 1985—1989 роки. Малежик багато співпрацював зі Всесоюзною студією СПМ Рекорд, виходив у фінал фестивалів «Пісня року» (у 1988 — з піснею «Замолоду», у 1989 — «Провінціалка»), виступав з численними гастролями по країні і за кордоном. Став відомий як ведучий програми «Ширше коло» (1986—1991 роки, головним чином — з Катериною Семеновою), де виконав ряд своїх пісень (у тому числі вперше на телебаченні — «Острови» (в передачі 30 грудня 1986), «Недавно і давно» (8 березня 1987), «Туман у грудні» (30 грудня 1988) та ін). У 2000 році брав участь у фестивалі «Пісня року» в номінації «пісні століття» з піснею «Двісті років». Відбулися ювілейні концерти співака: у 2002 році в ДКЗ «Росія», 16 лютого 2007 року в Державному Кремлівському палаці (з участю Юрія Антонова, Олександра Градського та ін., Нані Брегвадзе не видали візу). І в 2007 році знову взяв участь у фестивалі «Пісня року» в номінації «Ювілей улюблених пісень» з піснею «Провінціалка». Його пісні виконують Валерій Леонтьєв, Ірина Понаровська, ансамбль «Синій птах», Альберт Асадулвін, Вадим Казаченко, Катя Семенова, Ярослав Євдокимов. У 2012 році В'ячеслав Малежик постав перед своїми читачами в новому амплуа письменника. Вийшла в світ перша книга музиканта «Зрозуміти. Пробачити. Прийняти» видавництва «Зебра-Е» і «Аргументи тижня». У книзі зібрані твори Малежика, а також спогади юності. У 2013 році виходять наступні книги «Портрети та інші витівки» (видавництво «Аргументи тижня») і «Сніг йде 100 років…» ("Видавництво «Аргументи тижня»). На питання: «Автобіографія це?» Малежик відповів так: «Швидше це біографія хлопців і дівчат мого покоління. І ті читачі, чия молодість припала на другу половину другої половини XX століття, я думаю, погодяться зі мною, дізнавшись себе в героях моїх оповідань…». У книзі також опубліковані вірші В. Малежика, написані ним у різні роки. 17 лютого 2017 року відбувся ювілейний концерт В. Малежика у Великому Кремлівському палаці. У цьому концерті брали участь Сергій Трофимов, Альона Апіна, ВІА «Ялла», ВІА «Самоцвіти». Влітку того ж року телеверсія концерту була показана по Першому каналу. У червні 2017 року переніс інсульт. За словами самого Малежика, він «в одну мить розучився співати, грати на гітарі і ходити»[6]. Під час курсу реабілітації втрачені здібності поступово відновилися, Малежик і далі записувався й виступав. Артист випустив понад 30 альбомів[7]. Найбільш відомі пісні — «Двісті років», «Попутниця», «Мозаїка», «Туман у грудні», «Подарунок», «Острова», «Провінціалка»[8]. Пісню «Ванятка» Малежик присвятив своєму молодшому синові. Родина
Бібліографія
Фільмографія
Дискографіямагнітоальбоми:
вінілові платівки:
альбоми:
Відомі пісні
Пісні Малежика у виконанні інших артистів
Примітки
Посилання
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
