Макс Регер

Макс Регер
Ім'я при народженнінім. Johann Baptist Joseph Maximilian Reger
ПсевдоMax Reger
Народився19 березня 1873(1873-03-19)[1][2][…]
Бранд, Тіршенройт, Верхній Пфальц, Баварія, Німецький Райх[4]
Помер11 травня 1916(1916-05-11)[1][2][…] (43 роки)
Лейпциг, Саксонське королівство, Німецький Райх[1][4]
·інфаркт міокарда
ПохованняВальдфрідгоф
Країна Баварське королівство
Діяльністькомпозитор, диригент, піаніст, музикознавець, викладач університету, органіст, музичний педагог
ВчителіГуго Ріман і Albert Fuchsd
Відомі учніDezső Antalffy-Zsirossd, Sándor Jemnitzd, Mansi Barberisd, Othmar Schoeckd, Ервін Шульгофф, Hermann Kellerd, Аарре Меріканто, Yuliya Veysbergd, Eleni Lambirid і Cesare Nordiod
Знання мовнімецька[2][5]
ЗакладМюнхенський університет Людвіга-Максиміліана і Лейпцизька вища школа музики й театру імені Фелікса Мендельсона
Жанркласична музика
Magnum opusRequiem[d]
РодичіJohann Baptist Ulrichd
IMDbID 1167203

Макс Регер (повне ім'я — Йоганн Баптист Йозеф Максіміліан Регер, Johann Baptist Joseph Maximilian Reger; 19 березня 1873(18730319) — 11 травня 1916) — німецький композитор, органіст, піаніст, диригент, музичний теоретик, педагог. Учень Гуго Рімана.

Біографія

У 1890—1896 р. Регер викладав у консерваторії у Вісбадені (теоретичні предмети, фортепіано, орган), з 1905 року — в Музичній академії в Мюнхені (композиція, орган), в 1907—1916 р. — професор Лейпцизької консерваторії (композиція), одночасно музичний директор Лейпцизького університету. У 1911—1914 роках придворний капельмейстер у Майнінгені (з 1913 р. головний музичний директор). Концертував як піаніст і диригент (в 1906 році у Петербурзі).

У творчості Регера, представленому всіма жанрами, крім сценічного, простежуються романтичні й неокласичні тенденції. У той же час у ряді творів (сольні сонати, твори для органа, поліфонічні композиції) він звертається до принципів формоутворення епохи Й. С. Баха, прагнучи продовжити бахівську традицію на основі сучасної музичної мови. Інструментальна музика Регера переважно непрограмна; один з нечисленних винятків — «4 поеми за Арнольдом Бекліном» для симфонічного оркестру (1913), відзначені впливом Р. Штрауса й Дебюссі.

Бібліографія

Див. також

Примітки

  1. ↑ а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #118598988 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ а б в SNAC — 2010.
  4. ↑ а б Archivio Storico Ricordi — 1808.
  5. ↑ CONOR.Sl

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Макс Регер