Максимов Олександр Павлович

Максимов Олександр Павлович
Народився22 серпня 1919(1919-08-22)[1]
Піногорd, Осановецьке сільське поселенняd, Гаврилово-Посадський район, Івановська область, СРСР[1]
Помер26 серпня 2008(2008-08-26)[1] (89 років)
Дніпропетровськ, Україна[1]
Країна Україна
Діяльністьгірничий інженер, викладач університету
Alma materМосковський державний гірничий університет (1943)
Науковий ступіньдоктор технічних наук (1965)
Вчене званняпрофесор
ЗакладНГУ
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Максимов.

Максимов Олександр Павлович (нар. 22. 08. 1919, с. Пиногор, нині Івановська область, РФ — пом. 26. 08. 2008, Дніпропетровськ, нині Дніпро) — гірничий інженер-шахтобудівельник. Доктор технічних наук (1965), професор (1966). Засновник української наукової школи з шахтного будівництва.

Коло наукових інтересів: природа гірничого тиску, засоби кріплення і охорони гірничих виробок.

З творчої біографії

Закінчив Московський гірничий інститут (1943).

Працював 1944—2003 у Дніпропетровському гірничому інституті.

Розробив ряд конструкцій кріп­лень, які впроваджені на шахтах Донбасу.

Творчий доробок

  • Горнотехнические здания и сооружения. Москва, 1954;
  • Промышленные и гражданские здания горных предприятий. Москва, 1959;
  • Выдавливание горных пород и устойчивость подземных выработок. Москва, 1963;
  • Тампонаж горных пород. Москва, 1978 (спів­авт.);
  • К определению жесткости податливых крепей подготовительных выработок // УУ. 1985. № 5 (спів­авт.);
  • Влияние качества забутовки на несущую способность металлической арочной крепи // Шахт. строительство. 1987. № 3 (спів­авт.).

Примітки

  1. ↑ а б в г д колектив авторів Енциклопедія сучасної України — Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001. — ISBN 966-02-2075-8

Джерела і література