Максимальний аеродинамічний опір

Максимальний аеродинамічний опір
Формула	${\displaystyle q={\tfrac {1}{2}}\,\rho \,v^{2},}$
Підтримується Вікіпроєктом	Вікіпедія:Проєкт:Математика

Графік динамічного тиску під час місії «Меркурій-Редстоун-4^[en]». Максимальний аеродинамічний опір спостерігається через 90 секунд після запуску, за тиску 290 гПа.

Максимальний аеродинамічний опір (в англомовних джерелах позначається max q[1]) — момент, коли під час польоту аерокосмічного апарата в атмосфері різниця між повним аеродинамічним тиском і статичним тиском навколишнього середовища стає максимальною[2]. Для літака це відбувається, коли його швидкість максимальна, а висота польоту мінімальна (через що густина повітря, а отже, і його опір, найбільші). Під час запуску космічного корабля динамічний тиск на нього зростає із набором швидкості, а статичний тиск зменшується з набором висоти; у момент максимального аеродинамічного опору різниця цих двох тисків максимальна[3].

Максимальний аеродинамічний опір — важливий параметр, який впливає на конструкцію аерокосмічних апаратів.

Динамічний тиск

Динамічний тиск q у гідроаеродинаміці нестисливої рідини визначається формулою

${\displaystyle q={\tfrac {1}{2}}\rho v^{2}}$,

де:

• ρ — локальна густина повітря;
• v — швидкість апарата.

Динамічний тиск можна розглядати як густину кінетичної енергії повітря відносно апарата, і для нестисливого потоку він дорівнює різниці між повним тиском і статичним тиском. Ця величина з'являється, зокрема, у рівняннях підіймальної сили та лобового опору.

Примітки

1. max Q. A Dictionary of Space Exploration (англ.). Oxford University Press. 19 липня 2018. doi:10.1093/acref/9780191842764.001.0001/acref-9780191842764-e-1235. ISBN 978-0-19-184276-4.
2. Aerospaceweb.org | Ask Us - Space Shuttle Max-Q. aerospaceweb.org. Процитовано 28 грудня 2024.
3. Max Q: What is it?. The Space Techie (амер.). 8 липня 2021. Процитовано 28 грудня 2024.