Магура Ігор Сильвестрович

Магура Ігор Сильвестрович
Народився22 листопада 1928(1928-11-22)
м.Київ
Помер2 квітня 2022(2022-04-02) (93 роки)
м. Київ
Місце проживанняКиїв, Петербург
Країна СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
 Україна Редагувати інформацію у Вікіданих
Національністьукраїнець
Діяльністьбіофізик
Alma materСанкт-Петербурзький державний медичний університет Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьфізіологія, біофізика
ЗакладКиївський національний університет, Інститут фізіології імені О. О. Богомольця НАН України
Вчене званняакадемік НАН України
Науковий ступіньдоктор біологічних наук Редагувати інформацію у Вікіданих
Науковий керівникДанило Воронцов
Відомі учніНана Войтенко
ЧленствоНАНУ Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоМагура Сильвестр Сильвестрович Редагувати інформацію у Вікіданих
НагородиДержавна премія України в галузі науки і техніки Державна премія СРСР Заслужений діяч науки і техніки України

Магура Ігор Сильвестрович (22 листопада 1928, м.Київ — 2 квітня 2022, Київ) — доктор біологічних наук, професор, академік НАН України. Син українського археолога Сильвестра Магури.

Коротка біографія

  • 1953 — закінчив військово-морський факультет 1-го Ленінградського медичного інституту.
  • 1953 — старший ординатор госпіталю
  • 1955 — переведено до Чорноморського флоту
  • 1958 — молодший науковий співробітник відділу електрофізіології Інституту фізіології ім. О. О. Богомольця АН УРСР.
  • 1963 — у відділі загальної фізіології нервової системи.
  • 1963 — кандидатська дисертація на тему «Влияние ионной среды и некоторых фармакологических веществ на мембранный потенциал покоя поперечнополосатого мышечного волокна».
  • Упродовж 1982-1996 — керівник відділу загальної фізіології НДІ фізіології ім. Петра Богача Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка.
  • З 1983 обіймав посаду професора кафедри молекулярної фізіології та біофізики Київського відділення Московського фізико-технічного інституту.

Наукова діяльність

Основний напрямок наукової діяльності — електрофізіологія. Розробляв проблему нейроімунної взаємодії, зокрема досліджував імуномодулятор інтерферону та вторинні посередники його дії (олігоаденілатів) на нервові клітини, вивчав молекулярні механізми регуляції клітинної збудливості, зокрема пластичність цих процесів і роль калієвих каналів. Один із засновників і ключових лекторів Кафедри молекулярної фізіології та біофізики Київського відділення Московського фізико-технічного інституту, що згодом реорганізовано у Київський академічний університет. Також читав лекції на кафедрах біофізики та медичної радіофізики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, в Інституті та кафедрі прикладної фізики НТУУ «КПІ». Був членом спеціалізованої вченої ради Інституту фізіології ім. О. О. Богомольця за спеціальністю «Фізіологія людини і тварин» та членом редакційної ради міжнародного наукового журналу «Нейрофизиология/Neurophysyology». Має понад 300 наукових праць.

Основні праці

  • Биофизика. К., 1988 (в співавт.);
  • Біофізика. Підручник К., 2001. (в співавт.);
  • Вплив кофеїну на електричну реакцію ацинарних клітин підшлункової залози собаки //Фізіологічний журнал 1992.
  • Особенности влияния хлорпромазина, трифторперазина на электрические реакции ацинарных клеток поджелудочной железы при стимуляции пентагастрином // «Биоритмы пищеварительной системы и гомеостаз», 1994.

Нагороди

Джерела

Література