Лі Чжи

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Лі Чжи (значення).
Лі Чжи
李 贽
Портрет Лі Чжи
Ім'я при народженніЛінь Цзайчжи
Народився1527(1527)
повіт Цзіньцзян, провінція Фуцзянь
Помер1602(1602)
Пекін
ПохованняПекін Редагувати інформацію у Вікіданих
Країнаімперія Мін[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Національністькитаєць
Діяльністьесеїст
Сфера роботифілософія Редагувати інформацію у Вікіданих
Мова творівкитайська
Жанрфу (есе), ши
Magnum opus«Ли-ші фень шу» («Спалені книжки пана Лі»)
Конфесіябуддизм Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Лі Чжи у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Лі Чжи або Лі Чжо-у (Лінь Цзай, Лі Цзайчжи) (кит.: 李 贽, піньінь: Lǐ Zhì, палл: Лі Чжи; нар. 23 листопада 1527, повіт Цзіньцзян, провінція Фуцзянь — пом. 1602, Пекін) — один з найбільш оригінальних і суперечливих мислителів китайського середньовіччя, історик, письменник і літературний критик періоду занепаду династії Мін. Мав звання Боші («доктора») Нанкінської і Пекінської державних академій (гоцзя), займав високі пости у відомстві ритуалів і відомстві покарань. Був послідовником Ван Янміна і прихильником так званого «вчення про серце» (кит.: 心学, сінь сюе) в неоконфуціанстві, піддавався офіційній забороні і замовчування в Китаї аж до початку ХХ століття через «відступництво від конфуціанських норм».[2]

За вільнодумство і «введення народу в спокусу» перебував у в'язниці, де наклав на себе руки. Основні твори — «Ли-ші фень шу» («Спалені книжки пана Лі»), «Сюй фень шу» («Продовження спаленої книги»), «Цзан шу» («Збережена книга»), «Сюй цзан шу» («Продовження збереженої книги»), «Лі Веньлін цзи»(«Збірник творів Лі з Веньліна»).[3]

Див. також

Неоконфуціанство

Примітки

  1. ↑ China Biographical Database
  2. ↑ ЛИ ЧЖИ. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 17 червня 2012.
  3. ↑ Ли Си ЛИ ЧЖИ. Архів оригіналу за 11 липня 2012. Процитовано 21 червня 2012.

Джерела

ЛИ ЧЖИ [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]