Ліїнахамарі

Ліїнахамарі
рос. Лиинахамари;
фін. Liinahamari;
швед. Linhammar
Прапор
Країна Росія Росія
Суб'єкт Російської Федерації Мурманська область
Муніципальний район Печензький район
Код ЗКАТУ: 03 225 812 001
Код ЗКТМО: 47615162111
Основні дані
Час заснування 25 липня 1862 року
Населення 475 осіб (2010)
Поштовий індекс 184402
Телефонний код +7 +7 81554
Географічні координати: 69°38′29″ пн. ш. 31°20′35″ сх. д. / 69.641388888889° пн. ш. 31.343055555556° сх. д. / 69.641388888889; 31.343055555556
Водойма Печенга
Мапа
Ліїнахамарі (Росія)
Ліїнахамарі
Ліїнахамарі
Ліїнахамарі (Мурманська область)
Ліїнахамарі
Ліїнахамарі

Мапа

CMNS: Ліїнахамарі у Вікісховищі

Ліїнахамарі (рос. Лиинахамари; фін. Liinahamari; швед. Linhammar) - населений пункт у Печензькому районі Мурманської області, Росія. Незамерзаючий порт на Печензькій губі Баренцового моря.

Історія

З 1800-х Ліїнахамарі років входив до складу Російської імперії. Велике князівство Фінляндське що відокремилося в 1917 році стало незалежною країною Фінляндією, а у Росії більшовиками була утворена РРФСР. При цьому в Росії розпочалася громадянська війна, основними силами в якій були «білі» і «червоні». Боротьба цих сил відбувалася на території колишньої імперії, у тому числі як всередині Фінляндії, так і між фінськими та російськими «білими» і радянськими «червоними» військами на території РРФСР. Ці бої, що увійшли в історію як перша радянсько-фінська війна, закінчилася в 1920 році мирним договором, укладеним в Тарту. Згідно з цим мирним договором між РРФСР і Фінляндією, порт Ліїнахамарі увійшов разом з усім районом Петсамо до складу Фінляндії.

Фінляндія

Порт Ліїнахамарі у 1930-х роках

Ліїнахамарі був єдиним незамерзаючим океанським портом Фінляндії - він мав вихід у Баренцове море Північного Льодовитого океану. Так звана Дорога до Льодовитого океану (фін. Jäämerentie) з Рованіемі через Соданкюля в Ліїнахамарі була побудована до 1931 року, завдовжки 531 км була першою автострадою в світі що досягла Північний Льодовитий океану.

Після її відкриття трафік автострадою стрімко зростає, по відкриттю нікелевих рудників у Петсамо. Ліїнахамарі незабаром став одним з найбільших портів Фінляндії. Окрім економічного ефекту це привернуло туристів, так як в єдиний порт на Баренцевому морі стало можливо приїхати на автомобілі.

Маршрут дороги до Льодовитого океану прокладеної до Ліїнахамарі

Друга світова війна

Під час радянсько-фінської зимової війни 1939-1940 років, війська СРСР захопили район Печенга, проте після закінчення війни повернув його назад Фінляндії, за винятком західної частини півострова Рибачого. Згідно з деякими точкам зору,[1][2] це було зроблено через можливість ускладнень з урядами країн, які вели видобувну діяльність в районі.

У роки Радянсько-фінської війни 1941-1944 років - порт Ліїнахамарі був головною базою для вивезення нікелю з стратегічно важливих для Німеччини родовищ в районі селища Петсамо, а також однією з найважливіших військово-морських баз Крігсмаріне на узбережжі Баренцевого моря. Ця база грала величезну роль в боротьбі з радянським Північним флотом і арктичними конвоями союзників в СРСР, а також перебувала на передовому рубежі оборони окупованій німцями Норвегії від наступаючої Радянської армії. Порт і гавань Ліїнахамарі були перетворені в потужний оборонний район у фіорді Петсамовуоно. В цілому система оборони Ліїнахамарі і затоки налічувала 4 берегові батареї 150 і 210-міліметрових гармат, 20 батарей 88-міліметрових зенітних гармат протиповітряної оборони, обладнаних для стрільби по наземних і морських цілях. У порту на причалах були обладнані залізобетонні доти з броньованими ковпаками.

19 вересня 1944 Фінляндія і СРСР уклали Московське перемир'я, що завершило радянсько-фінську війну. За його умовами, Ліїнахамарі, як і весь район Петсамо, увійшла до складу Мурманської області РРФСР.

Див. також: Лапландська війна

13 жовтня 1944 року радянський морський десант захопив порт і селищем. В результаті Петсамо-Кіркенесської операції вся Печенга була окупована Червоною Армією.

СРСР

У повоєнні роки в Ліїнахамарі були розташовані база 42-ї бригади підводних човнів, дивізіон малих ракетних кораблів (МРК), 15-а бригада охорони водного району (ОВРу), що складається з сторожових кораблів (СКР) 50-го проекту, кораблів повітряного спостереження (КВН) і тральщиків Північного флоту. Також розташовувалася одна з найбільших торпедно-технічних баз Північного флоту.

Населення

Чисельність населення
2002[3]2010[4]
922↘475
100
200
300
400
500
600
700
800
900
1000
2002
2010

Транспорт

Автобусне сполучення з Мурманськом і Нікелем. Найближча залізнична станція - Печенга (15 км).

Примітки

  1. ↑ Алексей Степанов. Англо-французские планы нападения на СССР в 39-40 гг [Архівовано 24 січня 2010 у Wayback Machine.] 27.10.2008
  2. ↑ Вишлёв. О. В. Операция «Утка». Почему был убит Лев Троцкий?[недоступне посилання з червня 2019] 12.11.2008
  3. ↑ Данные Всероссийской переписи населения 2002 года: таблица № 02c. Численность населения и преобладающая национальность по каждому сельскому населенному пункту. М.: Федеральная служба государственной статистики, 2004 (рос.)
  4. ↑ Всероссийская перепись населения 2010 года. Том 1 «Численность, размещение и возрастно-половой состав населения Мурманской области». Архів оригіналу за 2 лютого 2014. Процитовано 2 лютого 2014.

Ресурси Інтернету