|
Лінія Бертелемі
 Лінія Бертелемі («Бартелемі чи Бартельмі лінія») — умовно прийнята назва лінії, котру спеціально скликана комісія держав-представниць Антанти на чолі з французьким генералом Бертелемі (дружина — за походженням із польської шляхти[1]) 24 лютого 1919 року запропонувала вважати за західний кордон Західноукраїнської Народної Республіки. Відомості     Польський Комітет Народовий — дипломатичний представник Польщі перед Мировою комісією — робив усілякі заходи, аби нав'язати неправдиву інформацію, що українські війська перебували під керунком німецьких старшин, та що створення ЗУНР було в інтересах Німеччини та Австрії. Прем'єр Польщі Ігнацій Ян Падеревський надавав дані про Галичину зі зумисним сплутуванням українських сил з більшовицькими, не відкидаючи видумок щодо німецької участі. 19 січня 1919 р. через Прагу й Варшаву місія Бертелемі прибула до Кракова, налагодила стосунки з польськими властями. В перших числах лютого 1919 р. Найвища Рада країн Антанти, в спробах припинення українсько-польської війни, надіслала для переговорів з урядами ЗУНР та Польщі про перемир'я спеціальну комісію, що складалася приблизно з 70 осіб, очолювану генералом Жозефом Бертелемі. До складу делегації увійшли: від Великої Британії — лорд Адріан Картон де Віарт, від США — професор Роберт Говард Лорд (англ. Robert Howard Lord), Італію представляв майор Стабіле; та ще ряд військових експертів. Потягом, яким місія дісталася до Львова, відправлено й зброю для польських частин, що викликало, зокрема, протест митрополита Шептицького. Місія на початках двічі відмовилася вести переговори про перемир'я з представниками УГА, вони почалися лише 1 лютого і завершилися нічим. Польські інтереси охоплювали не тільки Східну Галичину — по Збруч, але і Холмщину, Підляшшя, Полісся та Волинь — по річку Случ, Проскурівський та Кам'янецький повіти. 13 лютого до Варшави з Парижа прибула комісія Ж. Нуланса та перебирає керівництво, обговорює становище з Ю. Пілсудським. Важке становище польських військ зумовило рішення скерувати місію для пришвидшення підписання перемир'я. 18 лютого полковник В. Курманович отримав від вищої Ради телеграму з вимогою припинити вогонь в районі залізниці, щоб пропустити до Львова місію. Командування УГА, М. Омелянович-Павленко категорично відмовився припинити вогонь в момент найвищого піднесення Вовчухівської операції. Президент Е. Петрушевич особисто, уряд ЗУНР продовжували вірити в шляхетність Антанти, але водночас з місією Бартелемі до Львова в потязі було таємно провезено 14 000 гвинтівок з боєприпасами. 20 лютого зі Львова Бертелемі надіслав вимогу до УГА припинити бойові дії та забезпечити проїзд місії до УГА — Ходорова[2]. Після проведення попередніх перемовин з представництвом польського уряду, члени місії 22 лютого вранці прибули до Начальної Команди УГА. Їх, як поважних гостей, на пероні вокзалу Ходорова зустріли С.Голубович та М.Омелянович-Павленко — та під час переговорів голова місії стукав по столу кулаками, а генерал Картон висунув вимогу через 5 хв. припинити бойові дії[3]. 22 лютого командир УГА Омелянович-Павленко погодився припинити воєнні дії на 1 добу. 24 лютого на настійливі вимоги місії Антанти було укладено перемир'я; припинення воєнних дій, яке вступило в силу з ранку 25 лютого, зупинило успішний наступ українських військ в ході Вовчухівськоі операції. Спроби членів делегації ЗУНР Степана Витвицького, Михайла Лозинського, Осипа Бурачинського, Володимира Темницького, представників УГА обґрунтувати позицію української сторони пішли намарне; одночасно делегат США Лорд запевнив польських військових, що «історичні й політичні права» Польщі будуть захищені, до неї відійдуть Львів і нафтові родовища Прикарпаття. В штаб-квартирі УГА делегати місії в присутності вищих керівників ЗУНР Евгена Петрушевича й Сидора Голубовича зустрілися з Симоном Петлюрою. В часі переговорів за участю делегацій ЗУНР і Польщі в Ходорові, згодом у Львові, генерал Бертелемі в ультимативній формі вимагав встановлення демаркаційної лінії між воюючими сторонами по визначеній його групою лінії. Його план передбачав встановлення західного кордону ЗУНР по східній межі Львівського, Перемишлянського і Бібрського повітів, далі вниз по течії річки Стрий. Згідно з цим планом до Польщі відходило до 40 % території Східної Галичини, серед всього — Львів і Дрогобицько-Бориславський нафтовий басейн залишалися у складі Польщі. М.Омелянович-Павленко в своїх спогадах про нараду цієї комісії з українським командуванням пише:
Умови перемир'я були невигідні для УГА та згіршували становище ЗУНР. Українська делегація — Осип Бурачинський, Степан Витвицький та Михайло Лозинський — остаточно відкинула пропозиції місії Бертелемі; воєнні дії на українсько-польському фронті відновилися. У ніч на 1 березня командування УГА скасувало домовленість по припиненню вогню. На це місія Бертелемі висунула новий ультиматум, 2 березня полишила Львів. ПриміткиДжерела
Література
Див. такожПосилання
|
|||||||