Фактично являли собою вдосконалений попередній тип «Беллерофон» з новими гарматами головного калібру з подовженим стволом, дещо посиленим бронюванням що призвело до певного зростання розмірів. (довжини на 3 м. та водотоннажності на 600 тон).[1]
«Венгард» був знищений у 1917 році вибухом власних боєприпасів, екіпаж майже повністю загинув[3]. Два кораблі, які залишилися, застаріли до кінця війни в 1918 році і перебували або в резерві, або використовувалися як навчальні кораблі, перш ніж були продані на металобрухт на початку 1920-х років. Чимало матеріалів з «Венгарда» було піднято перш ніж його оголосили місцем військового поховання[4]. З 2002 року воно було визначено як контрольоване місце відповідно до Закону про охорону військових останків 1986 року, і занурення на затонулий корабель взагалі заборонено.