Лінус Умарк

Швеція Лінус Умарк
Народився 5 лютого 1987(1987-02-05) (37 років)
Евертурнео, Швеція
Зріст 180 см
Вага 82 кг
Позиція крайній нападник
Кидок лівий
Клуб ШХЛ
Кол. команди 		«Лулео»
«Динамо» (Москва)
«Едмонтон Ойлерс»
«Цуг»
«Баффало Сейбрс»
«Йокеріт»
«Салават Юлаєв»
«Женева-Серветт»
Нац. збірна Швеція Швеція
Драфт НХЛ 97-й загальний, 2007
«Едмонтон Ойлерс»
Ігрова кар'єра 2005 — зараз
CMNS: Лінус Умарк у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих
Спортивні медалі
Представник  Швеція
Хокей із шайбою
Чемпіонат світу
Золото Німеччина/Франція 2017
Бронза Німеччина 2010
Бронза Швейцарія 2009

Лінус Умарк (швед. Linus Omark, нар. 5 лютого 1987, Евертурнео) — шведський хокеїст, крайній нападник клубу ШХЛ «Лулео». Гравець збірної команди Швеції.

Ігрова кар'єра

Хокейну кар'єру розпочав на батьківщині 2003 року виступами за команду «Лулео». Лінус досить вдало і успішно пройшов школу від молодіжного складу до основи.

2007 року був обраний на драфті НХЛ під 97-м загальним номером командою «Едмонтон Ойлерс».

Сезон 2009/10 провів у складі московського «Динамо».

Сезон 2010/11 Умарк розпочав у Північній Америці виступами за «Оклахома-Сіті Баронс» (фарм-клуб «Едмонтон Ойлерс»). Показав себе в складі «баронів», як надрезультативний гравець. Так 7 листопада 2010, він закинув п'ять шайб у ворота «Торонто Марліс», загальний рахунок матчу 7–6 на користь «баронів».[1]

8 грудня 2010, Лінус дебютував у складі «нафтовиків» у матчі проти Тампа-Бей Лайтнінг (4–3), в його активі результативна передача.[2] 16 грудня 2010, відзначився і першим голом у воротах Стіва Мейсона Колумбус Блю-Джекетс (6–3).[3]

У наступному сезоні Умарк провів невдало матчі за «нафтовиків» і був відправлений до «Оклахома-Сіті Баронс».

29 серпня 2012 швед підписав однорічний контракт з швейцарським клубом «Цуг». За підсумками регулярного чемпіонату став найкращим бомбардиром першості.

27 серпня 2013, після успішного сезону в Швейцарії, Умарк повернувся до «Ойлерс», підписавши однорічний контракт.[4]

19 грудня 2013, Лінуса придбав «Баффало Сейбрс», але провівши в складі «Сейбрс» лише тринадцять матчів попросив про розірвання контракту і решту сезону дограв у складі рідної команди «Лулео».[5]

У грудні 2014 на Кубку Шпенглера був включений до команди всіх зірок.

У сезоні 2014/15 Лінус продовжує кар'єру виступами за фінський клуб КХЛ «Йокеріт», по завершенні сезону уклав дворічний контракт з іншим клубом КХЛ «Салават Юлаєв», де наразі і продовжує виступати. З 17 листопада 2016, капітан команди «Салават Юлаєв».[6] Двічі виступав у матчі всіх зірок КХЛ (2016, 2017).

З сезону 2020/21 Лінус послідовно по одному сезону захищає кольори спочатку швейцарського клубу «Женева-Серветт», а згодом рідного клубу «Лулео».

Збірна

Був гравцем молодіжної збірної Швеції, у складі якої брав участь у 7 іграх.

У складі національної збірної Швеції брав участь в чотирьох чемпіонатах світу, двічі ставав бронзовим призером, а на чемпіонаті світу 2017 завоював золоті нагороди.

Статистика

Клубні виступи

Сезон Клуб Ліга Регулярний сезон Плей-оф
І Г П О ШХ І Г П О ШХ
2003–04 «Лулео» Ю20 1 0 0 0 0 — — — — —
2004–05 «Лулео» Ю20 32 8 9 17 44 7 4 2 6 1
2005–06 «Лулео» Ю20 32 22 21 43 56 5 1 2 3 28
2005–06 «Лулео» Елітсерія 19 0 1 1 10 3 0 0 0 0
2006–07 «Лулео» Елітсерія 50 8 9 17 32 4 1 0 1 2
2007–08 «Лулео» Елітсерія 55 11 21 32 46 — — — — —
2008–09 «Лулео» Елітсерія 53 23 32 55 66 5 0 5 5 4
2009–10 «Динамо» (Москва) КХЛ 56 20 16 36 34 4 0 0 0 4
2010–11 «Оклахома-Сіті Баронс» АХЛ 28 14 17 31 32 6 1 2 3 4
2010–11 «Едмонтон Ойлерс» НХЛ 51 5 22 27 26 — — — — —
2011–12 «Оклахома-Сіті Баронс» АХЛ 18 6 10 16 8 — — — — —
2011–12 «Едмонтон Ойлерс» НХЛ 14 3 0 3 8 — — — — —
2012–13 «Цуг» НЛА 48 17 52 69 40 12 2 4 6 12
2013–14 «Оклахома-Сіті Баронс» АХЛ 29 14 15 29 18 — — — — —
2013–14 «Едмонтон Ойлерс» НХЛ 1 0 0 0 0 — — — — —
2013–14 «Баффало Сейбрс» НХЛ 13 0 2 2 6 — — — — —
2013–14 «Лулео» ШХЛ 5 1 3 4 0 6 2 3 5 0
2014–15 «Йокеріт» КХЛ 60 16 30 46 26 10 3 6 9 12
2015–16 «Салават Юлаєв» КХЛ 60 18 39 57 40 19 5 11 16 20
2016–17 «Салават Юлаєв» КХЛ 55 14 42 56 38 5 1 3 4 2
2017–18 «Салават Юлаєв» КХЛ 55 16 39 55 60 14 4 13 17 33
2018–19 «Салават Юлаєв» КХЛ 56 10 39 49 28 17 4 14 18 16
2019–20 «Салават Юлаєв» КХЛ 59 12 42 54 36 6 1 11 12 0
2020–21 «Женева-Серветт» НЛА 49 22 39 61 55 10 1 9 10 10
2021–22 «Лулео» ШХЛ 52 21 37 58 32 17 4 13 17 10
2022–23 «Женева-Серветт» НЛА 52 16 40 56 40 18 6 6 12 16
2023–24 «Лулео» ШХЛ 52 14 26 40 40 7 0 3 3 4
Усього в ШХЛ 286 78 129 207 226 42 7 24 31 20
Усього в КХЛ 401 106 247 353 262 75 18 58 76 87
Усього в НХЛ 79 8 24 32 40 — — — — —

Збірна

Рік Команда Турнір Місце І Г П О ШХ
2007 Швеція МЧС 4-е 7 2 3 5 4
2009 Швеція ЧС 3 9 2 8 10 14
2010 Швеція ЧС 3 9 1 3 4 8
2016 Швеція ЧС 6-е 8 0 6 6 2
2017 Швеція ЧС 1 5 2 0 2 2
2018 Швеція ОІ 5-е 4 0 7 7 0
Молодіжна збірна 7 2 3 5 4
Національна збірна 35 5 24 29 26

Примітки

  1. ↑ Omark scores 5 goals in regulation as Barons outlast Marlies. The Sports Network. 7 листопада 2010. Архів оригіналу за 20 грудня 2013. Процитовано 13 грудня 2010.
  2. ↑ Surging Oilers top Lightning 4-3 in shootout. NHL.com. 10 грудня 2010. Архів оригіналу за 14 грудня 2010. Процитовано 11 грудня 2010.
  3. ↑ Omark and Eberle lead Oilers in victory over Blue Jackets. The Sports Network. 16 грудня 2010. Архів оригіналу за 20 грудня 2010. Процитовано 16 грудня 2010.
  4. ↑ Oilers agree to terms with Omark. Едмонтон Ойлерс. 27 серпня 2013. Архів оригіналу за 2 червня 2016. Процитовано 27 серпня 2013.
  5. ↑ Omark back in Lulea (Swedish) . Лулео. 19 лютого 2014. Архів оригіналу за 18 серпня 2016. Процитовано 19 лютого 2014.
  6. ↑ Умарк: стараюсь быть лидером команды и без капитанской нашивки (російська) . Архів оригіналу за 26 серпня 2017. Процитовано 26 серпня 2017.

Посилання

Хокеїст Це незавершена стаття про хокеїста.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.