Ліана де Пужі

Ліана де Пужі
фр. Liane de Pougy
Ім'я при народженніАнна-Марі де Шассень
ПсевдонімLiane de Pougy, Princesse Ghika і Sœur Anne-Marie de la Pénitence
Народилася2 липня 1869(1869-07-02)
Ла-Флеш, Франція
Померла26 грудня 1950(1950-12-26) (81 рік)
Лозанна, Швейцарія
ПохованняСен-Мартен-ле-Віну[1]
ГромадянствоФранція
Діяльністькуртизанка, артистка кабаре, танцюристка, письменниця, редакторка
Мова творівфранцузька
ДітиMarc Pourped
Автограф
CMNS: Ліана де Пужі у Вікісховищі

Ліана де Пужі (фр. Liane de Pougy власне Анна-Марі де Шассень, 2 липня 1869, Ла-Флеш — 26 грудня 1950, Лозанна) — французька танцюристка, письменниця і куртизанка, одна з паризьких зірок Прекрасної епохи. Авторка щоденника.

Життєпис

Ліана де Пужі. Поштова листівка фотографа Надара

Дочка військового. Отримала релігійне виховання в монастирі в Морбіані.

У 16 років одружилася з морським офіцером, народила сина (згодом син став льотчиком і загинув на фронті в 1914 році). Після двох років шлюбу втекла в Париж від чоловіка, який її бив, домоглася розлучення.

Зустрілася з популярним драматургом і лібретистом Анрі Мельяком, який закохався в неї й допоміг їй влаштуватися в Фолі-Бержер, тут вона і взяла собі сценічний псевдонім.

Брала уроки у Сари Бернар. Змагалася з Кароліною Отеро (їх, разом з Емільєною д'Алансон, називали «три грації прекрасної епохи»). З успіхом гастролювала в Великій Британії. Дружила c Жаном Лорреном, Рейнальдо Аном, Максом Жакобом. Її писали відомі художники, фотографував Надар, до її шанувальників належав Д'Аннунціо. Марсель Пруст написав з Ліани Одетту де Кресі, героїню роману «На Сваннову сторону» (фр. Du côté de chez Swann).

Була бісексуалкою, серед її стосунків відомий роман з художницею, письменницею й акторкою Матільдою де Морні, маркізою де Бельбеф (Міссі) і недовгий зв'язок з Наталі Барні, описаний Пужі в романі «Сапфічна ідилія» (1901).

У 1910 році одружилася з румунським князем Георгієм Гикою, після 16 років щасливого шлюбу князь кинув дружину заради молодшої красуні (але вони не розлучалися).

У 1928 році Ліана де Пужі подружилася з настоятелькою монастиря Святої Агнеси під Греноблем, багато пожертвувала монастирю і заповідала поховати себе тут.

З початком Другої світової війни переїхала в Лозанну.

У 1945 році, після смерті чоловіка, вступила послужницею в домініканський орден. Доглядала за розумово неповноцінними дітьми в сирітському притулку.

Померла, як і мріяла, в ніч Різдва.

Праці

  • L'Insaisissable, роман (1898, присвячений Жану Лоррену)
  • Myrrhille (1899)
  • L'Elizement, комедія (1900)
  • Idylle saphique, роман (1901, перевид. 1979).
  • Ecce homo. D'ici, de la (1903)
  • Les sensations de Mademoiselle de La Bringue (1904)
  • Yvée Lester (1908)
  • Yvée Jourdan (1908)
  • Mes Cahiers Bleus, щоденники (1977, англ. пер. 1979)

Галерея

  • Фото Надара
    Фото Надара
  • 1886
    1886
  • Поль Елльо. Портрет Ліани де Пужі, 1908
    Поль Елльо. Портрет Ліани де Пужі, 1908
  • 1902
    1902
  • Ліана де Пужі в образі черниці, Надар
    Ліана де Пужі в образі черниці, Надар
  • Ліана де Пужі, деталь із «Вечора в Пре-Кателані» Анрі Гервекса (1909)
    Ліана де Пужі, деталь із «Вечора в Пре-Кателані» Анрі Гервекса (1909)

Примітки

  1. ↑ Find a Grave — 1996.


Література

  • Barney NC Souvenirs indiscrets. Paris: Flammarion, 1992.
  • Chalon J. Liane de Pougy, courtisane, princesse et sainte, Paris: Flammarion, 1994 (яп. пер. 1999 року. 2003).
  • Dufresne C. Trois grâces de la Belle Epoque. Paris: Bartillat, 2003

Посилання