Лященко Олександр Трохимович

Олександр Трохимович Лященко
Народився	4 вересня 1922(1922-09-04) Краснопіль
Помер	18 квітня 1998(1998-04-18) (75 років)
Громадянство	СРСР →  Україна
Учасник	німецько-радянська війна
Військове звання	старшина
Партія	КПРС
Нагороди

Лященко Олександр Трохимович (4 вересня 1922, Краснопіль, нині Врадіївський район, Миколаївська область — 18 квітня 1998) — повний кавалер трьох орденів Слави, учасник Другої Світової війни, розвідник.

Життєпис

Народився 4 вересня 1922 року в селі Краснопіль (нині Врадіївський район Миколаївської області України) у селянській родині. Закінчив Любашівську середню школу.

В 1941 році призваний до лав Червоної армії.

Під час боїв на Дніпрі в складі 238 стрілецької дивізії 50-ї армії 2-го Білоруського фронту біля Могильова одержав Орден Слави 3 ступеня.

Орденом Слави 2 ступеня нагороджений за вдалі дії проти супротивника на території Польщі біля міста Осовець (район Білостоку).

9 березня 1945 року сержант Лященко в районі м. Картхауз (Німеччина — нині Картузи, Польща) першим піднявся в атаку і повів за собою підрозділ, врукопашну знищивши двох гитлерівців і одного взявши в полон. За це 29 червня 1945 року нагороджений Орденом Слави 1 ступеня.

В боях біля Данцига втратив ногу. Перемогу зустрів у шпиталі.

У тому ж 1945 році демобілізований. Повернувшись додому, працював заступником голови колгоспу в Любашівці.

В 1946 році закінчив Одеський електротехнічний інститут зв'язку. Пізніше проживав у різних містах, і на кінець жив і працював начальником міської телефонно-телеграфної станції в Миколаєві.[1] Помер 18 квітня 1998 року.

Див. також

• Повні кавалери ордена Слави — уродженці України

Джерела

1. Дубров Б. І. Солдатська слава. Київ, 1984 р., с.253-275.

• Історія зв'язку Миколаївщини на сайті укртелекому [Архівовано 16 червня 2010 у Wayback Machine.]