Лу Сінь

Лу Сінь
魯迅/鲁迅
Ім'я при народженнікит. 周樹人
ПсевдонімLu Xun, 豫才, 豫山 і 豫亭
Народився25 вересня 1881(1881-09-25)
Шаосін, провінція Чжецзян, Китай
Помер19 жовтня 1936(1936-10-19) (55 років)
Шанхай
·туберкульоз
ПохованняLu Xun's tombd
ГромадянствоКитай
Місце проживанняШанхай[1]
Діяльністьписьменник
Alma materТохокуський університет, Kobun Instituted і Sendai Medical Colleged
ЗакладПекінський університет
Мова творіванглійська, китайська і японська
Роки активності1881–1936
Жанресей і оповідання
Magnum opusСправжня історія А-К'юd, A Madman's Diaryd, Panghuangd, Kong Yijid[2], A new version of the storyd, Call to Armsd, Picking the morning flower in the eveningd, A Madman's Diaryd і Panghuangd[3]
ЧленствоLeague of Left-Wing Writersd
БатькоZhou Boyid
Брати, сестриЧжоу Цзожень і Zhou Jianrend
У шлюбі зZhu And і Xu Guangpingd
ДітиZhou Haiyingd
Автограф
Нагороди
CMNS: Лу Сінь у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах
S:  Роботи у  Вікіджерелах
Підпис

Лу Сюнь (кит.: 魯迅/鲁迅, Lǔ Xùn — Лу Сюнь; *25 вересня 1881 — †19 жовтня 1936), справжнє ім'я Чжоу Шужень (кит.: 周树人) — китайський письменник, публіцист та літературознавець. Вважається основоположником сучасної китайської літератури.

Біографія

Лу Сюнь народився в сім'ї поміщика. В 1902 р. він закінчив гірничо-залізничне училище в місті Нанкін та був направлений для продовження освіти в Японію, де приєднався до освітнього руху китайських студентів. Виступив як перекладач і публіцист. В Японії та на батьківщині Лу Сюнь брав участь у підготовці Сіньхайської революції (1911–1913 рр.).

У 1913 р. Лу Сюнь написав своє перше оповідання «Минуле». У 1918 р. він опублікував оповідання «Щоденник божевільного» (своєрідній варіант «Записок божевільного» М. В. Гоголя), який вважається першим твором нової китайської літератури. Пізніше світ побачили збірки «Клич» (1923; до її складу увійшла найпопулярніша повість Лу Сюня «Справжня історія А-К'ю[en]», в якій він картав соціальну пасивність пригноблених народних мас), «Блукання» (1926), «Дикі трави» (1927, збірка віршів у прозі), «Старі легенди по-новому» (1936, збірка сатирико-героїчних казок Лу Сюня, в яких він критикував негативні явища свого часу) та ін.

Лу Сюнь є автором великої кількості статей про важливі події житті Китаю та інших країн: збірники «Гарячий вітер» (1925), «Під розкішним балдахіном» (1926), «Дозволяється розмовляти про погоду» (1934) та інші. Він багато зробив для популяризації у Китаї іноземної літератури, особливо російської та радянської. Лу Сюнь переклав «Заповіт» Тараса Шевченка, твори М. В. Гоголя, М. Є. Салтикова-Щедріна, А. П. Чехова, М. Горького, О. О. Фадєєва та ін. Новелу «Качина комедія» присвятив своєму другові, письменнику українського походження, вихідцю зі Східної Слобожанщини (Курщина), що писав японською мовою та есперанто Василю Єрошенку[6]. У перекладі Лу Сюня та з його доповненнями в жовтні 1921 року в журналі «Сяошо юебао» було надруковано розділ про українську літературу з «Загальної історії літератури» німецького літературознавця Г. Карпелеса. Ця публікація спричинилася до початку китайських перекладів з української.

Твори Лу Сюня виходили в українському перекладі окремими виданнями 1953, 1957, 1958, 1961, 1981 років, а також у періодиці.

На честь письменника була названа Літературна премія Лу Сюня.

Примітка

  1. ↑ https://www.frommers.com/destinations/shanghai/attractions/lu-xun-park-and-memorial-hallformer-residence-of-lu-xun
  2. ↑ https://w.wiki/Bg6r
  3. ↑ https://w.wiki/ujm
  4. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  5. ↑ а б LIBRIS — Королівська бібліотека Швеції, 2012.
  6. ↑ Н. Гордієнко-Андріанова. Він бачив серцем // Україна, 1989, № 50, с. 10-11.

Джерела

Посилання

  • Лу Сінь // Зарубіжні письменники : енциклопедичний довідник : у 2 т. / за ред. Н. Михальської та Б. Щавурського. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2006. — Т. 2 : Л — Я. — С. 80. — ISBN 966-692-744-6.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: 鲁迅
Українські переклади
Англійські переклади