Луї Леже

|Батько= |Посада= |Діти= |Дружина= |Мати=

Луї Леже
фр. Louis Léger
Ім'я при народженні	фр. Louis Paul Marie Leger[1]
Народився	13 січня 1843(1843-01-13) Тулуза
Помер	30 квітня 1923(1923-04-30) (80 років) Париж
Поховання	Цвинтар Монмартр[2]
Країна	Франція
Діяльність	мовознавець, письменник, професор, перекладач, фольклорист, історик, славіст
Галузь	філологія
Заклад	Академія надписів та красного письменства
Посада	академік
Вчене звання	професор
Членство	Петербурзька академія наук Болгарська академія наук Ліга французької батьківщини Академія надписів та красного письменства (1923)[3] Сербське вчене товариство^d Сербська академія наук і мистецтв
Відомий завдяки:	один з перших славістів Франції
Нагороди	Legerova^d
Автограф
Луї Леже у Вікісховищі

Луї Поль Марія Леже (фр. Louis Léger; 13 січня 1843(18430113), Тулуза — 30 квітня 1923, Париж) — французький філолог-славіст, член Академії написів і красного письменства (з 1900), член-кореспондент Петербурзької АН (з 1884) та інших академій. Професор слов'янських мов і літератур Колеж де Франс (з 1885).

Під впливом статей М. Драгоманова, з яким підтримував наукові контакти, зацікавився українською народною творчістю й літературою, зокрема творчістю Т. Шевченка. В 1904—1906 читав у Колеж де Франс курс української мови й літератури. Дав високу оцінку творчості Т. Шевченка у науковій розвідці «Національний поет Малоросії Тарас Шевченко» (1906) та статтях про українського поета в французьких енциклопедіях. Йому належать і переклади деяких творів Т. Шевченка французькою мовою.

Примітки

1. https://archives.paris.fr/arkotheque/visionneuse/visionneuse.php?arko=YTo2OntzOjQ6ImRhdGUiO3M6MTA6IjIwMjMtMDUtMTIiO3M6MTA6InR5cGVfZm9uZHMiO3M6MTE6ImFya29fc2VyaWVsIjtzOjQ6InJlZjEiO2k6NDtzOjQ6InJlZjIiO2k6MjY2MTUzO3M6MTY6InZpc2lvbm5ldXNlX2h0bWwiO2I6MTtzOjIxOiJ2aXNpb25uZXVzZV9odG1sX21vZGUiO3M6NDoicHJvZCI7fQ==#uielem_move=0%2C0&uielem_rotate=F&uielem_islocked=0&uielem_zoom=132
2. база даних Léonore — ministère de la Culture.
   d:Track:Q2886420d:Track:Q384602
3. https://aibl.fr/academiciens-depuis-1663/

Джерела та література

• М. М. Варварцев. Леже Луї-Поль-Марія [Архівовано 22 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 101. — ISBN 978-966-00-1028-1.
• Л. Л. Гумецька. Леже (Léger) Луї Поль Марія. // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985. — Т. 6. — 1981.
• Й. О. Дзендзелівський. ЛЕЖЕ (Leger) Луї-Поль-Марі // Українська мова : енциклопедія / НАН України, Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні, Інститут української мови ; ред. В. М. Русанівський [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія, 2000. — ISBN 966-7492-07-9. С. 271.

Посилання

• Леже(Leger) Луї Поль Марі // Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 5. Біографічна частина: А-М / Відп. ред. М. М. Варварцев. — К.: Ін-т історії України НАН України, 2014. — с.247-249
• Леже Люї Поль [Архівовано 9 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — 1960. — Т. 3, кн. VI : Літери Ком — Ле. — С. 819. — 1000 екз.