Луї-Жуль Манчіні-Мазаріні

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Манчіні.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мазаріні.
Луї-Жуль Манчіні-Мазаріні
фр. Louis-Jules Mancini-Mazarini Редагувати інформацію у Вікіданих
 Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився16 грудня 1716(1716-12-16)[1][2][3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Париж
Помер25 лютого 1798(1798-02-25)[1][2] Редагувати інформацію у Вікіданих (81 рік)
Париж, Франція
Країна Франція Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьдипломат, письменник, поет, військовослужбовець
ЧленствоФранцузька академія (25 лютого 1798)[4] Редагувати інформацію у Вікіданих, Лондонське королівське товариство Редагувати інформацію у Вікіданих, Прусська академія наук Редагувати інформацію у Вікіданих, Шведська королівська академія історії літератури і старожитностей Редагувати інформацію у Вікіданих і Академія надписів та красного письменства (1798)[5] Редагувати інформацію у Вікіданих
РідMancini familyd Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоPhilippe Jules François Mancinid Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиAdélaïde Diane de Cosséd[6] Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
кавалер ордена Святого Духа лицар ордена святого Михайла
 Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Луї-Жуль Манчіні-Мазаріні у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Луї-Жуль Манчіні-Мазаріні, герцог Невера (фр. Louis-Jules Mancini-Mazarini; 16 грудня 1716, Париж — 25 лютого 1798, там само) — французький політик і письменник. Член Французької академії.

Біографія

Манчіні-Мазаріні був сином герцога Невера, Філіпа Жуля Франсуа Манчіні (1676—1768) та його дружини Маріанни Спіноли (1687—1739).[7] Його батько Філіп Манчіні походив з сімейної династії, з якої також походив кардинал Мазаріні, герцог Неверу Джуліо Мазаріні.[8]

Манчіні-Мазаріні успішно дебютував як письменник. Він став відомим як автор деяких успішних п'єс. 1742 року він був обраний до Французької академії як наступник покійного єпископа Клермона Жана-Батиста Массійона (крісло № 4). 1796 року письменник Габріель-Марі Легуве став наступником Манчіні-Мазаріні в академії. З 1756 року Манчіні-Мазаріні був також членом Прусської академії наук .

Луї-Жуль Манчіні-Мазаріні (бюст Жана-Антуана Гудона)

У Парижі Манчіні-Мазаріні одружився з Еленою Франсуазою Феліпо де Поншартрен (1715—1781). У пари було декілька дітей, серед яких Елен Жулі, яка згодом вийшла заміж за графа де Гісора, Луї-Марі Фуке де Бель-Іль, і Аделаїда Діана, яка стала дружиною Луї Еркюля Тімолеона де Коссе, герцога Бріссака.

1748 року Манчіні Мазаріні був відправлений в дипломатичну місію до Святого Престолу в Рим, а 1756 року втдбув з дипломатичною місією до Берліна до Фрідріха Великого . 1763 року він представляв інтереси французького двору при дворі Георга III в Лондоні, а між 1763 і 1787 роками служив міністром Людовіка XVI.

Саме через цю останню посаду в роки терору він прийшов у немилість і був заарештований. Проте цей час йому вдалося пережити.

Манчіні-Мазаріні помер у віці 81 року 25 лютого 1798 року в Парижі.

Вибрані твори

як автор

  • La Colette fixée. Comédie en 3 actes en vers; avec un divertissement. Paris 1746 (zusammen mit Charles-Antoine Leclerc de La Bruère und Claude-Henri de Fusée de Voisenon).
  • Fables de Mancini-Nivernois. Paris 1796.

як перекладач

  • Horace Walpole: Essai sur l'art des jardins modernes. Paris 1785.

Література

  • Paul Mesnard: Histoire de l'académie française depuis sa fondation jusqu'en 1830. Charpentier, Paris 1857.

Посилання

Примітки

  1. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ а б GeneaStar
  3. ↑ Annuaire prosopographique : la France savante / за ред. B. Delmas, Р. Матіс — 2009.
  4. ↑ Французька академія — 1635.
  5. ↑ https://aibl.fr/academiciens-depuis-1663/
  6. ↑ Pas L. v. Genealogics — 2003.
  7. ↑ Libro d'Oro della Nobiltà Mediterranea. Архів оригіналу за 18 січня 2020. Процитовано 22 липня 2020.
  8. ↑ Genealogie der Familie Mancini-Mazarini. Архів оригіналу за 7 березня 2016. Процитовано 22 липня 2020.