Служив начальником склада інженерного майна інженерно-саперної роти 117-го Московського прикордонного загону Середньоазійської прикордонної округи[3]. У складі мотоманеврувальної групи, брав участь у двадцяти восьми бойових операціях, супроводжував автомобільні колони. Знешкодив 11 мін та фугасів[1]. Загинув 27 січня 1986 підірвавшись на міні під час її встановлення в ущелині Діварі-Танг у провінції Тахар[3].
Похований на території середньої школи села Хатнє. Його ім'ям були названі піонерська дружина хатняньської школи та піонерські загони школи села Шипувате та однієї із шкіл Великого Бурлук[4][./Лузан_Володимир_Миколайович#cite_note-FOOTNOTEКнига_Памяти_КГБ1993-4 [4]].
Чорні тюльпани. Афганський мартиролог України / О. Г. Мусієнко. — Київ : Столиця, 1999. — 560 с. — ISBN 966-95583-0-1.
ЛУЗАН Владимир Николаевич // Книга Памяти: Военнослужащие органов и войск КГБ СССР, погибшие в Республике Афганистан (1979-1989) : [рос.] / В.С. Виноградов, Г.А. Дегтярев, А.А. Дунаев и др.. — Москва : Граница, 1993. — 336 с. — ISBN 5-86436-041-4.
ЛУЗАН Владимир Николаевич // Книга Памяти о советских воинах, погибших в Афганистане : [рос.]. — Москва : Военное издательство, 1995. — Т. I. — 723 с. — ISBN 5-203-01280-6.
Оковита К. О. Воїни-інтернаціоналісти // Слава і гордість краю бурлуцького. — Харків : Контраст, 2017. — С. 88—91. — 192 с. — ISBN 978-617-7405-08-4.