Після армійської служби 1873 року Лев Лотоцький отримав посаду сільського вчителя у с. Вільховець (у 1881 році народжується старший син Антін). З 1882 року почав учителювати в с. Ценів (у 1883 році народжується син Володимир, у 1885 році — Михайло). У 1888 році Лев перейшов на вчительську роботу в Тростянець, де в цей час після смерті батька служив священиком його рідний брат Анастасій Лотоцький. Та через деякий час повертається до с. Ценів. У 1893 (1892) році перейшов учителювати знову в Тростянець, де працював до 1904 року. Далі Л. Лотоцький переїжджає до Львова, але, отримуючи невелику пенсію, не зміг надовго затриматися у місті. Довелося повернутися до учителювання у Шумляни Малі на Бережанщині[3].
У кінці 1890-их років за порадами друзів письменник надіслав кілька рукописів для публікації. Вони невдовзі були надруковані.
У 1917 році письменник переїхав до Львова, де продовжував займатися літературною працею.
На схилі літ він повернувся у рідне село Тростянець, де 21 жовтня1926 року відійшов у вічність. Похований на місцевому цвинтарі. На смерть Л. Лотоцького відгукнулися великими некрологами газета «Діло» та «Календар ″Просвіти″».
У львівській газеті «Свобода» вперше був надрукований вірш «Цвітка на могилу Маркіяна Шашкевича». Інші його поезії — «В мене в хаті дуже бідно», «Шевченко» (1910), поеми «Олекса Довбуш», «Смерть Довбуша» (1921).
Писав оповідання із селянського життя — «Сила молитви», «Сила помсти» (1901), «Прокіп Чінчик» (1904), «На роботу» (1908), «Червоні яблучка» (1911) та інші. Ці твори вийшли окремими виданнями під назвами «Горицвіт» (1911) і «Сила молитви» (третє видання у 1932 році).
Він є автором комедій «Заверуха», «Два будинки — й одна хвіртка» (1904), «Людські язики» (1923), «Закукурічені тітки» (1926).
Дві його одноактні п'єси були нагороджені на конкурсі Товариства ім. І. Котляревського. З-під пера Л. Лотоцького вийшли також статті «Причинок до історії перекладів українських народних пісень» (1912), «Ювілейні згадки про театр» (1914) та інші. Та все ж домінуючим жанром його творчості була новела.
Твори Льва Лотоцького можна знайти в літературних антологіях, які вийшли на початку ХХ сторіччя.
Вшанування пам'яті
На парафіяльному будинку в селі Тростянець, де колись мешкала родина Лотоцьких, встановлена меморіальна дошка з написом:
Тут жив український письменник Лев Лотоцький.
Родинна могила Лотоцьких та парафіяльний будинок стали місцями вшанування цих особистостей. Вони привертають увагу мешканців та гостей села, духовенства, письменників та науковців.
Тростянець, лист від 16 жовтня 1895 року, од. зб. 1621, стор. 107-110 стор. 1[недоступне посилання з липня 2019], стор. 3[недоступне посилання з липня 2019], стор. 4[недоступне посилання з липня 2019]
Тростянець, од. зб. 1632, стор. 251-253 стор. 1[недоступне посилання з липня 2019], стор. 3[недоступне посилання з липня 2019]
Тростянець, од. зб. 1632, стор. 255-257 стор. 1[недоступне посилання з липня 2019], стор. 3[недоступне посилання з липня 2019]
Тростянець, од. зб. 1632, стор. 259 стор. 1[недоступне посилання з липня 2019]
Львів, лист від 10 вересня 1904 року, од. зб. 1632, стор. 245-247 стор. 1[недоступне посилання з липня 2019], стор. 3[недоступне посилання з липня 2019]
Львів, лист від 24 травня 1905 року, од. зб. 1632, стор. 249 стор. 1[недоступне посилання з липня 2019]