Лось Леонід Васильович
Леонід Васильович Лось (нар.15 січня 1936, Житомир) (17 вересня 2017, Житомир) — доктор технічних наук, професор кафедри механіки та інженерії агроекосистем Житомирського національного агроекологічного університету (ЖНАЕУ). ЖиттєписНародився 15 січня 1936 року у м. Житомирі. У 1954 році закінчив Житомирський деревообробний технікум. В період 1954 — 1959 років по розподілу працював в Російській Федерації. У 1959 — 1964 роках працював конструктором на Житомирській фабриці музикальних інструментів. З 1964 по 1988 роки працював на Житомирському заводі "Електровимірювач". Пройшов шлях від звичайного конструктора до Головного конструктора заводу. У 1970 році у закінчив Житомирський факультет Київського політехнічного інституту зі спеціальності "інженер-механік". З 1988 року працює в Житомирському національному агроекологічному університеті. З 1989 року на базі кафедри під керівництвом професора працює студентське конструкторське бюро (СтКБ), основним напрямом в роботі якого є альтернативна енергетика та енергозбереження. Конкретною конструкторсько-прикладною темою досліджень є створення газогенераторних установок транспортного та стаціонарного типів, які працюють на біовідходах відходах сільськогосподарського виробництва, відходах деревини та "енергетичних" рослинах. Окремим напрямком є розробка ґрунтообробних машин сільськогосподарського призначення.[1] Наукова діяльністьПрацюючи начальником конструкторського бюро на Житомирському заводі "Електровимірювач", впровадив в процес проектування та виробництва електровимірювальних інструментів принцип уніфікації конструкцій на основі математичної теорії груп. У 1984 році захистив кандидатську дисертаці в межах двох спеціальностей — конструювання приладів та технологія їх виробництва. У 1992 році захистив докторську дисертацію "Теорія структури конструкцій технологічних машин і приладів" із системою аксіом, які передбачають проводити аналітичний аналіз майбутньої конструкції щодо складальнопридатності, ремонтопридатності та уніфікації вже на стадії проектування. З 1995 року активно займається проблемами альтернативної енергетики, газогенераторними конструкціями, заміною дорогих імпортних енергоресурсів (нафти та газу) на різновиди місцевого відновлюваного біопалива. Вивчає можливість подолання глобального потепління шляхом ліквідації парникового ефекту. Активно співпрацює з провідними науковцями ЖНАЕУ. Займається підготовкою кандидатів технічних наук, консультує докторантів. З 1989 року на базі кафедри, яку очолює Леонід Васильович, працює студентське конструкторське бюро (СтКБ), основним напрямом в роботі якого є альтернативна енергетика та енергозбереження. Окремим напрямком є розробка ґрунтообробних машин сільськогосподарського призначення. Леонід Васильович – автор більш ніж 250 наукових праць, зокрема, монографії «Теорія структури конструкцій технологійних машин і приладів» (російською). Протягом своєї трудової діяльності отримав 43 авторські свідоцтва та патенти.[2] Основні наукові та методичні праці
Звання та нагороди
Примітки
Посилання
|