|
Лончина Ірина Володимирівна
_DSC_0022.jpg) Ірина Володимирівна Лончина (Ірина Лончина) (нар. 5 грудня 1982, Тлумач Івано-Франківської області) — українська співачка. Заслужена артистка України, лауреат Всеукраїнських та міжнародних конкурсів, автор та виконавець естрадних пісень. Життєпис Народилась 5 грудня 1982 року у місті Тлумач Івано-Франківської області у сім'ї вчителів. Із золотою медаллю закінчила Поберезьку ЗОШ I—III ст. (Тисменицький район). Навчалась у Єзупільській музичній школі по класу фортепіано. Здобула вищу освіту в Інституті мистецтв Прикарпатського Університету імені В. Стефаника. Співати почала в дитинстві. Ще будучи ученицею 4 класу, як солістка гурту «Воля» отримала перемогу у конкурсі патріотичної пісні, присвяченому 50-річчю УПА. Свої творчі та вокальні здібності розвивала у «Клубі обдарованих дітей», що діяв при «Просвіті». У той період знялась у дитячих передачах «Галочка», «Різдвяна вервичка». Перемогла на Всеукраїнському дитячому конкурсі «Христинка», «Карпатські соловейки» та Обласному конкурсі патріотичної пісні. Також була лауреатом на музичних конкурсах «Золотий тік» і «Таланти твої, Україно!» (Артек, Крим). Згодом здобула перемогу на багатьох відомих пісенних телевізійних конкурсах, зокрема: «Зірки, на сцену!», «Пісня серця» (готувався на честь приїзду до України Папи Івана Павла II, Львів), «Захід XXI століття» (Івано-Франківськ). Представляла Україну на міжнародному фестивалі «Carpatia» (Польща). Була солісткою вокально-інструментального ансамблю БВУПЗГ. Професійна творча діяльність розпочалась у Мистецькій агенції «Захід-шоу». Здійснила концертне турне Україною. У грудні 2005 року виступала у Косово (колишня Югославія), разом з іншими відомими артистами у складі культурно-мистецької місії від України. Відзнято музичні кліпи на три авторські пісні «Забудь мене», «Минають дні» та «Мати-емігрантка». Пісню «Мати-емігрантка» написала після повернення з Італії, де виступала разом з іншими артистами перед українською діаспорою та заробітчанами у Римі та інших містах на концертах присвячених Дню матері. Брала участь у зніманні телепрограм: «Наша пісня» (Перший Національний), «Пісня Прикарпаття», «Різдво у Карпатах», «Щедрий вечір» (Перший Національний), «Від хати до хати» та інші. Отримала приз слухацьких симпатій на Конкурсі Національного радіо «Пісня року», а також диплом за найкраще виконання пісні у програмі «Від суботи до суботи» (Національне радіо). Серед численних відзнак та нагород — Грамота Верховного Архієпископа Української Греко-Католицької Церкви Любомира Гузара за розбудову Патріаршої Церкви на благодійних концертах. Важливим кроком та успіхом є перша сольна шоу-програма «Струни кохання», що відбулась 12 листопада 2006 року у приміщенні Івано-Франківського обласного музично-драматичного театру. Таку ж назву — «Струни кохання» — має перший аудіоальбом співачки, куди увійшли як авторські пісні, так і пісні відомих поетів і композиторів. Написано близько 70 пісень, з яких частина увійшла у другий аудіоальбом «Не забувай мене». На початку 2008 року з концертною програмою побувала у Баку (Азербайджан), у 2009 році — у м. Валенсія (Іспанія), а також відбулось концертне турне багатьма містами Італії. У травні 2011 року на запрошення української громади м. Вільнюса (Литва) у Будинку офіцерів цього литовського міста відбувся сольний концерт Заслуженої артистки України Ірини Лончини, який пройшов в рамках відзначення 150-ї річниці перепоховання Тараса Григоровича Шевченка. У 2011 році отримала Гран-прі на конкурсі «Світове чудо» («World Wonder»), яке проводить щорічно Міжнародне Радіо в м. Едмонтоні (Канада). Того ж року в Едмонтоні брала участь у відомому міжнародному етнічному фестивалі «Спадщина». У 2012 році Ірина здійснила сольні концерти в Народному Домі Нью-Йорка, в Народному Домі Джерсі-Сіті, штат Нью-Джерсі та Нью-Гейвен, штат Коннектикут. А також була запрошена виступити на Українському фестивалі в Нью-Йорку та на «Союзівці». Її колядки та духовні авторські пісні лунали також і в українських церквах Америки. Співпраця з поетами-піснярамиУ 2009 році Ірина вперше бере до свого репертуару пісню на слова Мирослава Бойчука «Незаймана любов» (муз. Ірини Лончиної, сл. Мирослава Бойчука)[1]. 2015 рік «Небесна Сотня України» (муз. Володимира Домшинського, сл. Мирослава Бойчука)[2]. 2022 рік «Весілля на війні» (муз. Ірини Лончиної, сл. Мирослава Бойчука)[3]. ЗванняПримітки
Джерела
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||
