Ломаченко Анатолій Миколайович
Анатолій Миколайович Ломаченко (нар. 14 грудня 1964 року) — український тренер з боксу. Тренер і батько дворазового олімпійського чемпіона і чемпіона світу Василя Ломаченка. Заслужений тренер України (2006). Грав провідну роль у підготовці національної збірної України з боксу. Зокрема готував збірну до Чемпіонату світу з боксу 2011 року, де Україна виборола першість, та до Олімпійських ігор 2012 року, де збірна посіла друге місце.[1] БіографіяАнатолій Ломаченко народився 14 грудня 1964 року в Білгороді-Дністровському, і більшу частину життя віддав середній школі № 5, в якій закінчив дев'ять класів і пропрацював учителем фізкультури. Після армії вступив до Одеського педагогічного інституту імені Ушинського на кафедру фізвиховання (закінчив в 1986 році). В армії й інституті займався боксом, став кандидатом у майстри спорту. 1987 року став тренером Білгород-Дністровського боксерського клубу «Аккерман», в стінах якого виховав чимало перспективних спортсменів. Одним з перших його підопічних, які проявили себе на міжнародному рівні, став Олег Єзус — призер першості Європи й володар Кубка Балканських країн 1999 року серед молоді. Але безумовно найкращим учнем є син Василь, в якому наставник втілив мрію свого життя — виростити переможця Олімпійських ігор. До перших помітних перемог на аматорському ринзі батько привів сина у 2004 році, вигравши з ним чемпіонат України й чемпіонат Європи серед кадетів в категорії до 46 кг. Після цього почалося стрімке сходження Василя в дорослому боксі, в якому він став 6-кратним чемпіоном країни (2005, 2007, 2008, 2009, 2010, 2011), дворазовим чемпіоном світу (2009, 2011), олімпійським чемпіоном (2008, 2012) і володарем однієї з найпрестижніших індивідуальних нагород в аматорському боксі Кубок Вела Баркера (2008), який вручається найбільш технічному боксеру олімпійського турніру. Після Ігор у Лондоні в жовтні 2012 року допомагав синові й всій команді «Українські отамани» в підготовці до виступів в WSB. По закінченню сезону син перейшов у професійний бокс, а він став його головним тренером. Василь відразу зайняв помітне місце серед головних претендентів на чемпіонські пояси за основними версіями в напівлегкій вазі (до 57,2 кг). Титул чемпіона світу за версією WBO здобув вже в третьому бою: 21 червня 2014 року побивши Гері Расселла-молодшого, син Анатолія Миколайовича став другим в історії боксером, який завоював титул чемпіона світу на професійному ринзі в третьому бою, і побив своєрідний рекорд, ставши першим боксером в історії, який зумів стати чемпіоном світу, маючи до завоювання цього титулу всього один виграний поєдинок. Після цього бою Василь двічі захистив титул і перейшов у другу напівлегку вагу (до 59 кг). 11 червня 2016 року виграв титул WBO у Романа Мартінеса і встановив рекорд професійного боксу за швидкістю завоювання чемпіонських поясів у двох вагових категоріях.[2] Успіхи Василя Ломаченка змусили фахівців пильніше придивитися до його наставника: популярний боксерський портал SecondsOut назвав Анатолія Ломаченка найкращим тренером світу за підсумками 2016 року[3]. А промоутер Боб Арум зазначив:
У 2018 році Анатолій Ломаченко взяв участь у підготовці Олександра Усика до бою з Гассієвим, в результаті якого боксер став абсолютним чемпіоном у своїй ваговій категорії.[1] Особливості тренувального процесуВ основі методики Ломаченка — багатосторонній розвиток боксера, створення такого собі «універсального солдата». Для вдосконалення роботи ніг Анатолій Ломаченко віддав юного сина Василя на три роки на народні танці. Потім, для формування витривалості й злагодженості роботи м'язової системи організму, була секція боротьби. Далі пішли ігрові види спорту, марафонські дистанції й запливи через Дністровський лиман. Вправи на розвиток уважності й швидкості мислення, розв'язування кросвордів, ходьба на руках. Для розвитку витривалості Анатолій Ломаченко змушував вихованців затримувати дихання на три хвилини по декілька разів із хвилинною перервою.[1] На думку боксера Дениса Берінчика Анатолій Ломаченко є найкращим тренером боксу на пострадянському просторі, оскільки він постійно вдосконалює свої методи тренування та розуміється на біомеханіці й фізіології.[4] Відзнаки
Примітки
Посилання
|