|
Лолікон
 Лолікон (яп. ロリコン Рорікон) — японська назва комплексу Лоліти[1][2]. У слова «Лолікон» є також скорочена форма: «Лолі» (яп. ロリ), широко розповсюджена як в Японії, так і за її межами. У Японії слово «лолікон» необов'язково несе різко негативного значення. Воно може означати як педофілію[3][4], потяг до неповнолітніх дівчат[5] чи індивідів з такими захопленнями[4][3]. Подібні твори не обов'язково є порнографією та малюються не тільки чоловіками, є і манґаки-жінки, проте за кордоном Японії термін лолікон означають матеріали, близькі за змістом до дитячої порнографії, і не видаються.[6][7][1]. Лолікон у чистому вигляді є різновидом хентаю, але часто це поняття вживається і по відношенню до інших аніме, особливо жанру еччі, де еротична привабливість дівчат для глядача досягається за допомогою показу романтичних відносин та фансервісних сцен. Згідно зі статистикою 30 % хентаю мають елементи шьотакону чи лолікону[8]. ІсторіяТермін комплекс Лоліти вперше з'явився в Японії на початку 1970-их разом з перекладом на японську книги Русселла Треінера Комплекс Лоліти. В манзі цей термін був вперше використаний у творі Вади Шінджі Битви на капустяному полі (1974)[9]. Але як жанр лолікон сформувався на початку 1980-их, після робіт Адзуми Хідео. Його твори, зокрема Машина, що прийшла з моря (1982), здобули шалену популярність, особливо серед школярів. Вперше лолікон, як жанр анімації, з'явився в серії анімаційних фільмів під загальною назвою Лоліта аніме, яка була випущена в 1984-1985 роках студією Wonder Kids. Майже одночасно зі студією Wonder Kids студія Nikkatsu Video випустила серію з трьох аніме, яка також мала назву Лоліта аніме і являла собою екранізацію творів манґаки Учіями Акі. Перше аніме з цієї серії Обуоко Акі-чян (яп. おビョーキ亜紀ちゃん) являє собою сюрреалістичну історію, яка відбуваються всередині свідомості педофіла, і є першим хентайним аніме з тентаклями. ОсобливостіУ нехентайних аніме відносини між дівчинкою і дорослим чоловіком (або старшокласником) рідко складаються - як правило, справа не заходить далі спроб спокушання. У цих випадках частіше саме дівчинка виступає в ролі спокусниці, а її обранець не має до неї абсолютно ніяких відчуттів. Так, маленька Сіора у ТВ-серіалі «Midori no Hibi», намагаючись спокусити старшокласника, явно демонструє модель поведінки Лоліти, схожа поведінка спостерігається також у дівчинки-кішки Ненеко з серіалу «Yumeria». Іноді творці аніме та манґи наділяють дорослих дівчат дитячими тілами - наприклад, для надання виразності їх характеру (Тісе в серіалі «Saishuu Heiki Kanojo»), або навпаки, для підкреслення на контрасті зайво дорослих рис характеру (Ітіґо Морін в серіалах «Onegai Teacher» і «Onegai Twins»). ПохідніЗі скорочення «Лолі» відбуваються об'єднання термінів: «некололі» (лолі з некомімі - маленька дівчинка з котячими вушками), лолішьота (хлопчик (шьота), який поведінкою і красою нагадує дівчинку[10]). Дискусії навколо лоліконуНа відміну від порнографії за участю реальних дітей, японське законодавство ніяк не регулює зміст аніме та манґи, в яких присутні відверті зображення або сцени сексуального характеру за участю дітей[11]. Представник Комітету сприяння ЮНІСЕФ Японії заявила, що недосконалість японського законодавства перешкоджає міжнародним зусиллям по боротьбі з дитячою порнографією[12]. Пропозиції реформувати законодавство надходили і від японського Товариства захисту дітей[13]. Згідно з опитуванням, проведеним урядом Японії в 1997 році, 86 відсотків японців вважають, що порнографічні аніме та мальовані ілюстрації із зображенням дітей повинні враховуватися в законодавстві[14]. Представник міжнародної мережі організацій ECPAT заявив:
В таких країнах, як Канада, Австралія[15], Нова Зеландія, Швеція[16], Філіппіни[17], Ірландія та Україна лолікон та сьотакон визнані видом дитячої порнографії та заборонені законодавством. В Україні це питання регулюється законом «Про захист суспільної моралі»[18] та факультативним протоколом до «Конвенції про права дитини щодо торгівлі дітьми, дитячої проституції і дитячої порнографії»[19]. Шьотакон та лолікон, постійно породжують дебати про дитячу порнографію та допустимість її зображення навіть у анімаційному вигляді[20]. Противники цих жанрів хентаю стверджують, що відверті зображення малолітніх можуть стати причиною сексуального насилля над дітьми[21][22]. Хоча доказів такого взаємозв'язку немає[23], немає також доказів, які б підтверджували протилежне[24]. Захисники лолікону пояснюють свою позицію тим, що в аніме та манзі присутні лише намальовані персонажі, а не реальні люди, на їхню думку лолікон є видом мистецтва[25]. Дослідник Роланд Кілтс вважає, що терпимість до лолікону та сьотакону закладена з японських традиціях, згідно з якими в Японії цінується свобода людської фантазії та право на її вираз:
Див. такожПримітки
Література Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Category:Lolicon
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
