Лобанов Леонід Михайлович
Леонід Михайлович Лобанов (нар. 29 вересня 1940, м. Саратов, РСФРР) — український науковець у галузі зварювальних процесів, матеріалознавства, міцності матеріалів і зварних конструкцій, професор, доктор технічних наук, академік НАН України. БіографіяЛеонід Михайлович народився 29 вересня 1940 року у місті Саратові РСФРР. У 1962 р. закінчив факультет промислового та цивільного будівництва Київського інженерно-будівельного інституту. 1968 — вечірнє відділення механіко-математичного факультету Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка. З 1963 року працює в Інституті електрозварювання АН УРСР Кандидатську дисертацію Леонід Михайлович захистив у 1969 р., у 1984 р. здобув вчений ступінь доктора технічних наук. 1991 р. отримав звання професора[1] З 1985 р. — завідувач відділу оптимізації зварних конструкцій нової техніки та заступник директора з наукової роботи Інституту електрозварювання ім. Є. О. Патона. У 1990 р. обраний членом-кореспондентом Академії наук УРСР. У 1997 році обраний академіком НАН України. З 2015 р. — академік-секретар Відділення фізико-технічних проблем матеріалознавства Національної академії наук України. Напрямки наукової діяльностіНаукова діяльність Лобанова пов'язана з вивченням поведінки матеріалів при зварюванні, розробленням методів дослідження та регулювання зварювальних напружень і деформацій, створенням високоефективних зварних конструкцій нової техніки, методів і засобів їх діагностики. Леонід Лобанов є автором понад 800 наукових робіт[2], в тому числі 8 монографій, понад 80 свідоцтв про винаходи і патентів. Підготував 10 докторів та 17 кандидатів технічних наук. Нагороди
Примітки
Джерела |