|
Литвинов Віталій ВасильовичЛитви́нов Віта́лій Васи́льович (2 грудня 1940, Вище, Ворошиловградська область — 6 квітня 2020) — радянський та український науковець, фахівець у галузі інформатики, зокрема математичного й програмного забезпечення обчислювальних машин та систем, імітаційного моделювання. Доктор технічних наук (1986), професор (1989), завідувач кафедри інформаційних технологій та програмної інженерії Чернігівської політехніки. Дійсний член Академії технологічних наук України[2]. Лауреат Державної премії СРСР 1986 року, Державної премії України в галузі науки і техніки 2006 року[3] та Державної премії України в галузі освіти 2017 року[4]. БіографіяВіталій Литвинов народився 2 грудня 1940 року у місті Верхнє (нині частина Лисичанська) Луганської області. В 1963 році закінчив Київський політехнічний інститут. Після закінчення вишу в 1963–64 роках працював на металургійному комбінаті імені Ілліча в Маріуполі на посаді старшого інженера центральної лабораторії автоматизації та механізації. У листопаді 1963 році вступив до аспірантури Інституту кібернетики АН УРСР, яку закінчив у листопаді 1966 року і у лютому 1967 захистив кандидатську дисертацію. З 1966 року Віталій Литвинов працював в Інституті кібернетики на посадах молодшого та старшого (з 1971) наукового співробітника. В 1975–78 роках працював на щойно створеній кафедрі прикладної математики КПІ. В 1978 році повернувся до Інституту кібернетики, де працював на посаді завідувача сектору, головного конструктора проекту в спеціальному конструкторському бюро математичних машин і систем, а після виділення із нього спеціального конструкторсько-технологічного бюро програмного забезпечення — на посаді начальника відділу цієї установи. В 1986 році Віталій Литвинов захистив докторську дисертацію й отримав Державну премію СРСР у галузі науки та техніки. Після створення на базі бюро у 1992 році Інституту програмних систем НАН України він працював завідувачем відділу цього інституту до 2000 року, коли він перейшов на роботу в Інститут проблем математичних машин і систем НАН України, де працював до 2012. У цей період він отримав Державну премію України в галузі науки і техніки (2006). З 2012 і до своєї смерті 6 квітня 2020 року — професор Чернігівської політехніки, де він очолював новостворену кафедру інформаційних технологій та програмної інженерії. Наукові досягенняВіталій Литвинов займався дослідженнями в галузі створення алгоритмічних мов імітаційного моделювання дискретних систем надвисокого рівня, спеціалізованих пакетів та інтелектуальних систем моделювання[5]. Крім того, вчений займався проектуванням різних галузевих систем експлуатації, питаннями програмної інженерії[6]. Найбільш вагомим досягненням в напрямі моделювання стала розробка першої в СРСР об'єктно-орієнтованої системи моделювання АЛСІМ-БЕСМ. Вона та подальші розробки стали основою для створення сімейства пакетів моделювання різних аспектів експлуатації військово-морського флоту СРСР. Зокрема, Литвинов як заступник головного конструктора брав участь у розробці інформаційно-розрахункової системи «Юпітер» для військово-морського флоту СРСР. Саме за роботи з імітаційного моделювання, виконані в межах цього проекту, Литвинов у складі колективу був відзначений Державною премією СРСР у галузі науки і техніки 1986 року[7]. Роботи з автоматизації проектування та управління експлуатацією військово-морської техніки пізніше були використані КБ імені Антонова. Під керівництвом Віталія Литвинова розроблено інформаційні комплекси проектування для керування процесами обслуговування та ремонту літаків. В 1996—2002 роках науковий колектив під керівництвом Литвинова виконував розробки комп'ютерних технологій для американської корпорації Delta Air Lines та української авіакомпанії «Міжнародні авіалінії України»[7]. У 2001—2006 роках вчений у складі колективу займався розробкою апаратно-програмних комплексів керування великими установками електронно-променевого зварювання. Разом зі співробітниками Інституту електрозварювання імені Євгена Патона НАН України ними розроблено апаратно-програмний комплекс, що дозволяє в десятки разів скоротити процес розробки програм зварювання. За цю роботу колективу присуджена Державна премія України в галузі науки і техніки за 2006 рік[8]. Під керівництвом Віталія Литвинова в 2003—2008 роках для потреб Служби безпеки України створювалось сімейство захищених мобільних телефонів (криптофонів), розроблялися системи оповіщення та захисту обчислювальної мережі[9]. Крім того, до доробку Віталія Литвинова можна віднести роботи в галузі математичного моделювання систем автоматизованого керування сільськогосподарськими підприємствами та 3D-моделювання виробок закритих шахт для забезпечення видобутку метану[9]. Організаційна роботаВіталій Литвинов був членом ученої ради Чернігівської політехніки, членом вченої ради ІПММС НАН України, членом редколегій двох наукових журналів, членом двох спеціалізованих рад з захисту докторських та кандидатських дисертацій, дісним членом та головою чернігівського осередку Академії технологічних наук України[9]. Вчений став засновником міжнародної науково-практичної конференції «Математичне та імітаційне моделювання систем. МОДС», що щорічно проводиться у Чернігові та селі Жукин[9]. Під науковим керівництвом Віталія Литвинова науковий ступінь здобули три доктори та 14 кандидатів наук[10]. Литвинов є автором 12 монографій, 3 декларативних патентів та 183 наукових праць[10]. Нагороди
Примітки
Джерела
|
