Лис Микита

Лис Микита — герой казок українського письменника Івана Франка «Лис Микита»[1], «Фарбований лис» (збірник «Коли ще звірі говорили»), сатиричного вірша «Звірячий парламент» та інших. Екранізований в анімаційних фільмах виробництва України в 1958 і 2007 роках.

Короткий опис персонажа

Микита походить з бойків і мешкає десь на заході України. Його можна схарактеризувати як розсудливого, господарського, запасливого, а також відважної, хитрої, підступної та шахраюватої постаті, схильної поглузувати з ворогів, безоглядно дошкуляючи їм різними капостями. Він переконаний сім'янин і дуже любить власну дружину і дітей. Обмовлений недоброзичливцями, він змушений податися до Львова на царський суд. Але лис всіляко зволікає виконати цей грізний виклик, обдурюючи та заманюючи царських посланців у хитромудрі пастки. Врешті, прибувши на суд, лис Микита, вміло граючи на царських почуттях, звинувачує своїх недругів у змові та викручується від покарання, пообіцявши цареві «скарб царя Гороха». На якийсь час його рятує красномовство і його хист публічного оратора. Коли його хитрощі виходять на яв, він вступає у двобій з головним суперником — Вовком Неситим і перемагає його не так силою, як підступністю.
В іншій казці про фарбованого лиса, він хитрістю добивається великих посад і почестей, але викривши себе, гине, розтерзаний розгніваним натовпом.

Цікаві факти

  • Сам Франко про походження персонажа писав таке[2]:
Ся віршована казка, яку ви, дорогі браття, певно вже читали, над котрою дехто, може, тільки сміявся, а дехто, може, й глибше задумався, міркуючи, що у нас, між хрещеними людьми не одно таке діється, про яке тут у казці розказано, — се не моя видумка, а має свою історію...
  • Друге видання книги 1896 має післямову «Хто такий Лис Микита і звідки він родом?». Усі наступні видання казки містять різні дані та відрізняються один від одного[3].
  • Твір вперше проілюстрований в 1890 р. художником Теофілом Копистинським.[4]
  • Поет Максим Рильський, не без ризику для себе, зробив редакцію твору відповідно до вимог Літради компартії УРСР, — окремі члени якого вимагали навіть усунення «Лиса Микити» з української літератури, — чим, по суті, врятував Лиса Микиту для майбутніх поколінь[5].
  • Під час створення мультсеріалу, Микиту малювали сімдесят аніматорів[6].
  • Анімаційний Микита трохи відрізняється від літературного. Про це розповів журналістам художник-постановник Едуард Кирич[7]:

 — Центральний персонаж, Лис Микита, вас особисто надихнув?
 — О, Микита — персонаж шикарний. Він кожному насолив, і всі скаржаться на нього царю — Левові. Ані зловити, ані покарати не можна — верткий! На цьому і зав'язано сюжет. Врешті-решт, Лиса призначили канцлером — він і розумний, і хитрий. Така ось мораль у цієї аморальної картинки. Але деякі уривки ми повикидали. Наприклад, той, де Микита запечатав заячу голову і віддав Цапу, щоб він відніс Цареві подарунок. Не можна ж показувати дітям мертвого зайчика — він у нас живий, схопився, спритно озирнувся, розумієте? Отже ми тут самі собі цензура.

  • В аудіокнизі «Лис Микита», Микиту озвучує Володимир Кокотунов.

Персонаж в популярній культурі

  • У 80-ті рр. в УРСР виходив публіцистичний журнал «Лис Микита».
  • У гірськолижному курорті Славське розташований тризірковий котеджний готель «Лис Микита»[9][10].
  • Підприємцем Правкіним О. Ю. була зареєстрована торгова марка з випуску м'яких іграшок Лис Микита™ [11].
  • І сьогодні образ Фарбованого Лиса є поширеним запозиченням у політичній сатирі[14].
  • Микиті присвячено безліч творчих перероблень, як, наприклад, настінне панно художниці Лілії Куденко «Лис Микита з дружиною» або flash-анімація [Архівовано 3 листопада 2013 у Wayback Machine.] художника-аніматора Михайла Яремка.

Див. також

Примітки

  1. Тихолоз Н. Невмирущий Лис Микита, або Надзвичайні пригоди рудого крутихвоста. Архів оригіналу за 31 січня 2022. Процитовано 9 квітня 2022.
  2. Білоконь К. «26 пригод» Лиса Микити "(" День ", № 96, П'ятниці, 15 червня 2007). Архів оригіналу за 15 червня 2008. Процитовано 12 листопада 2010.
  3. Якимович Б. «Лис Микита» і «Мойсей»: до питання генези ідеї українського профетизму "(" Всеукраїнська експертна мережа ", 2007). Архів оригіналу за 14 вересня 2015. Процитовано 12 листопада 2010.
  4. Вергун Н. Р. «Лис Микита» І. Франка в радянській книжковій графіці // Укр. літературознавство. Регіон. міжвід. СБ: Іван Франко. Статті та матеріали. — Львів, 1975. — Вип. 23. — С. 33-41.
  5. Самусенко О. «Справжній український мультфільм» Лис Микита "(" ЕКСПЕDІЦІЯ ". 12 (90) 2009 р.)[недоступне посилання з квітня 2019]
  6. «Лиса Микиту малювали 70 аніматорів» («Дело», четвер, 14 червня 2007 р.)[недоступне посилання]
  7. Сорока В. «Людина, яка оживила» Лиса Микиту " («Газета по-киевски». Вівторок, 10 липнем 2007). Архів оригіналу за 6 березня 2010. Процитовано 12 листопада 2010.
  8. «Новий Театр ляльок відкриється виставою» Лис Микита "(" Главред ". 2 грудня 2005)
  9. Готель «Лис Микита» (Mandria.ua — Відпочинок в Україні). Архів оригіналу за 2 листопада 2010. Процитовано 12 листопада 2010.
  10. «Лис Микита» — відгуки (ТурПравда — Відгуки). Архів оригіналу за 1 листопада 2010. Процитовано 12 листопада 2010.
  11. Виробництво м'якої іграшкі.Торгова марка «Лис Микита». Архів оригіналу за 27 березня 2014. Процитовано 19 квітня 2019.
  12. «Щоденник походеньок Фарбованого Лиса» (LiveJournal). Архів оригіналу за 24 травня 2013. Процитовано 12 листопада 2010.
  13. Ганжа Л. «Українська відповідь покемонам» («Коментарі», 28.02.2006). Архів оригіналу за 18 червня 2008. Процитовано 12 листопада 2010.
  14. Івченко В. , Штілвелд В. «Фарбований Лис Микита і його клони» (Інтернет-видання "ХайВей ". 10 вересня 2006). Архів оригіналу за 14 січня 2015. Процитовано 12 листопада 2010.

Посилання