Лисов Іван Сисойович

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Лисов.
Лисов Іван Сисойович
Народження12 (25) вересня 1916 Редагувати інформацію у Вікіданих
Юзівка, Бахмутський повіт, Катеринославська губернія, Російська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
Смерть15 квітня 1991(1991-04-15) (74 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
 Донецьк, Українська РСР, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Російська імперія
 УНР
 СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Жанржанрове малярство, портрет, пейзаж і натюрморт Редагувати інформацію у Вікіданих
НавчанняОдеське художнє училище (1940) Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьхудожник Редагувати інформацію у Вікіданих
ВчительМучник Леонід Овсійович і Павлюк Микола Артемович Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленСпілка радянських художників України Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиЛисов Олександр Іванович Редагувати інформацію у Вікіданих
Учасникнімецько-радянська війна Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
орден Олександра Невського (СРСР) орден Вітчизняної війни I ступеня

Іван Сисойович Ли́сов (25 вересня 1916, Юзівка — 15 квітня 1991, Донецьк) — український радянський живописець; член Спілки радянських художників України з 1956 року. Батько художника Олександра Лисова.

Біографія

Народився 12 [25] вересня 1916(19160925) року в місті Юзівці (нині Донецьк, Україна). Протягом 1936—1940 років навчався у Одеському художньому училищі, був учнем Леоніда Мучника, Миколи Павлюка.

У Червоній армії з 8 серпня 1941 року. Брав участь у німецько-радянській війні. Служив у стрілецьких підрозділах, мав військові звання лейтенанта, старшого лейтенанта. Нагороджений орденами Олександра Невського (березень 1945)[1], Вітчизняної війни I ступеня (6 листопада 1985)[2].

Мешкав у Донецьку в будинку на бульварі Пушкіна, № 18, квартира № 50. Помер у Донецьку 15 квітня 1991 року.

Творчість

Працював у галузі станкового живопису. У реалістичному стилі створював пейзажі, портрети, натюрморти. Серед робіт:

  • «Відпочинок шахтарів» (1932);
  • «Заслужений лікар УРСР П. Контрольський» (1949)
  • «Комсомолець-прохідник» (1951);
  • «Герой Соціалістичної Праці І. Ященко» (1954);
  • «Дружина» (1955);
  • «Молоді шахтарі» (1957);
  • «Про нашу бригаду» (1960);
  • «Прохідник І. Га­линка» (1965);
  • «Академіки на шахті» (1972);
  • «Зо­лоте Підмосков'я» (1972);
  • «За­служений льотчик УРСР М. Головура» (1973);
  • «Герой Соціалістичної Праці Іван Стрельченко» (1973);
  • «Герой Радянського Союзу, командир партизанського загону Дмитро Медведєв» (1974);
  • «Скульп­тор Микола Баранов» (1979);
  • «Кінорежисер Ю. Виш­невський» (1979);
  • «О. Урекін» (1980).

Брав участь в обласних, всеукраїнських мистецьких виставках з 1949 року. Персональна виставка відбулася у Донецьку у 1966 році.

Окремі роботи художника зберігаються у Донецькому і Луганському художніх музеях.

У мистецтві

Живописний портрет художника у 1985 році написав його син Олександр[3].

Примітки

  1. ↑ Лысов Иван Сысоевич / Память народа. (рос.)
  2. ↑ Лысов Иван Сысоевич / Память народа. Юбилейная картотека. (рос.)
  3. ↑ Р. Г. Клименко. Лисов Олександр Іванович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2016. — Т. 17 : Лег — Лощ. — 712 с. — ISBN 978-966-02-7999-5.

Література