Лисенко-Шило Галина Миколаївна
Гали́на Микола́ївна Ли́сенко-Ши́ло (1883—1965) — українська викладачка музики і вокалу, громадська діячка. ЖиттєписНародилася 1883 року в Києві в родині українського композитора Миколи Лисенка та піаністки Ольги Липської. Закінчила Вищі жіночі курси та Музично-драматичну школу М. В. Лисенка по класу вокалу та фортепіано. Впродовж 1904–1917 років жила в Єлисаветграді з чоловіком Костем Шилом, викладачем місцевого комерційного училища. Згодом чоловік працював завідувачем відділом Київської філії Держвидаву України (до 1929 року). Був репресований, проходив у так званій справі СВУ. Брала активну участь у житті української громади, зокрема була завсідницею українських журфіксів (літературно-музичних зустрічей) та «Гуртка друзів театру», які влаштовував у себе вдома нотаріус В. О. Нікітін. Давала приватні уроки музики. Повернувшись до Києва, викладала вокал і фортепіано в Музично-драматичній школі ім. М. В. Лисенка. Померла 1965 року в Києві, похована на Новобайковому кладовищі неподалік від могили М. Грінченка — металева огорожа, на білій мармуровій табличці напис «Лисенко-Шило Галина Миколаївна (1883—1965)».[1] За іншими даними померла 1964 року. Залишила спогади про Лесю Українку («З давнини»). В свою чергу Галину Лисенко згадує і сама Косач в листах до рідних, зокрема 16 листопада 1899 року вона писала сестрі Ользі про участь Галини в народних спектаклях, які ставила акторка Марія Старицька. ПриміткиЛітература
Джерела
Посилання
|